Як шукають гроші для бюджету: що нас чекає у випадку здорожчання інтернет-замовлень з-за кордону

Кабінет міністрів схвалив норми про зниження безподаткового порогу для посилок, які приходять в Україну з-за кордону. У схваленому 18 липня урядом законопроєкті №11416 йдеться про нові правила оподаткування посилок: якщо відправлення відбувається з фізособи на фізособу, то посилка оподатковуватиметься відносно до її вартості – від 45 євро (раніше було 150 євро). Поріг для маркетплейсів і торговельних майданчиків для нарахування ПДВ становитиме 0 євро.

М’яко кажучи, це не найкраща фіскальна ідея. Якщо висловлюватися точно, то дану ініціативу можна назвати шкідницькою.

Будь-який фахівець в податковій справі одразу зрозуміє, що ініціатори цієї норми не обраховували її економічний вплив на бюджет. Але у нас є точні цифри, які стосуються масштабів тіньової економіки – 32%-40%. Простою мовою це означає, що український бюджет щороку недоотримує щонайменше 750-800 млрд грн. Тому саме викорінення явища тінізації економіки має стати головним джерелом наповнення бюджету.

У рішенні знизити безподатковий порог для посилок з-за кордону є безліч негативних, хоч і неочевидних на перший погляд наслідків.

Ключова проблема – це складне та дороговартісне адміністрування. Аби впровадити митний та податковий контроль над ДЕСЯТКАМИ МІЛЬЙОНІВ міжнародних поштових відправлень, потрібно мати просто шалений держресурс, зокрема бюрократичний апарат та відповідні технічні рішення. В результаті очікуваний ефект може перетворитися на великий "бюджетний мінус".

У зв’язку з повномасштабною війною доходи населення України суттєво знизилися. На фоні збідніння українців (населення вже витрачає майже половину своєї зарплати на їжу) нове ввізне мито, обраховане на розсуд митниці, 20 відсотків ПДВ та корупційні ризики при оцінюванні вмісту посилок обов’язково відбудеться штучне здорожчання товарів.

Система митно-податкового контролю буде "покладена на лопатки", якщо виникне необхідність контролювати неймовірну кількість посилок. Організаційний та людський ресурс буде відволікатися на дрібниці, залишаючи без уваги значні товарні потоки. В іншому випадку державним структурам доведеться роздувати свій штатний розпис.

Якщо об’єктивно дивитися на речі, то корупційні ризики існують у будь-якій сфері життєдіяльності суспільства. Митний контроль не виключення. Існує велика ймовірність маніпуляцій з митною оцінкою товарів. Зростання бюрократії неодмінно призводить до зловживань та розквіту корупції. Це доведений факт. Також потрібно враховувати і такий постефект, як неконтрольоване нелегальне переміщення товарів.

Нова законотворча ініціатива дасть змогу згадати 1990-ті, коли був розквіт так званої "човникової" торгівлі. Цей процес, який у великій мірі перебуває поза сферою уваги влади, стане каталізатором для зростання тіньової економіки. Українці знову побачать у своїх містах спекулянтів із захмарними цінниками на імпортних товарах. Це однозначно посилить фінансовий тягар для кожного мешканця країни.

Ускладнення міжнародної логістики в умовах війни значно підвищило серед українців попит на послуги поштових компаній. Саме поштові відправлення сьогодні дають людям можливість купувати доступні товари у інтернет-магазинах та на іноземних маркет-плейсах. Зміни неодмінно викличуть штучне зростання цін на товари.

Якщо врахувати, що сьогодні волонтери та військові мають змогу оперативно та легально закуповувати недороге обладнання, спорядження та витратні матеріали, включаючи комплектуючі для ремонтів/заміни для тих же дронів і іншої складної техніки зі швидкою доставкою, то це може дуже швидко змінитися. Волонтерам при зборах коштів доведеться враховувати майбутні податкові та митні витрати. Це спровокує здорожчання гуманітарних вантажів та різного дрібного краму для ЗСУ.

З усіх вищезгаданих причин жодна країна чи економічний союз не впроваджують контролю і тотальної фіскалізації поштових відправлень до високого порогу. Ба більше, розвинуті країни використовують автоматичний контроль та стягнення податкових і митних платежів. Для того щоб реалізувати таку ініціативу в Україні, знадобиться багато часу та грошей.

Євросоюз на створення ефективної системи автоматичного адміністрування IOSS (у США безмитний ліміт — 800 доларів) витратив 10 років. Україна ж на шляху до впровадження системи ручного адміністрування, яка є дорогою, ресурсозатратною, повільною і потенційно корумпованою. "Ручний" контроль посилок паралізує роботу Державної митної служби, через що затримуватимуться більш критичні вантажі як пальне, продукти, товари повсякденного споживання, енергетичного обладнання тощо.

Автори законопроєкту маніпулюють тим, що Україна має виконувати директиви ЄС. Однак від нас ніхто не вимагає негайного впровадження контролю недорогих посилок в умовах війни та дефіциту деяких товарів. У статті 369І Директиви Ради ЄС 2006/112/EC від 28 листопада 2006 року "Про спільну систему податку на додану вартість" йдеться про те, що дистанційні продажі товарів, імпортованих з третіх територій або третіх країн, повинні охоплювати лише відправлення товарів, окрім підакцизних продуктів, внутрішня вартість яких не перевищує 150 євро. Ця норма стосується саме держав, які не є членами ЄС.

Основна позиція країн-членів ЄС – сплата ПДВ стягується з IOSS продавців та торгових майданчиків під час продажу товару, які в подальшому консолідують і перераховують зібрані кошти безпосередньо до державного бюджету. Така податкова політика діє в США, Канаді, Австралії, Японії, Швейцарії, Новій Зеландії. І більшість цих країн встановила поріг звільнення від сплати податків. Так, згідно рекомендації The Low Value Shipment Regulatory Modernization Act of 2013 для запобігання загальних втрат економіки від збору податків, розмір безмитного ліміту в США з 2015 року встановлено на рівні $ 800, а у Об’єднаному Королівстві цей поріг 135 фунтів.

Чинні митні та податкові законодавчі норми України стосовно звільнення від оподаткування товарів, вартість яких не перевищує 150 євро та які при цьому пересилаються в міжнародному поштовому або експрес-відправленні, в першу чергу захищають права та інтереси громадян.

Помилка Мінфіну полягає у тому, що його представники вважають, що інтернет-торгівля в Україні сьогодні перебуває у тіні. Це позиція фактичного визнання того, що держава не в змозі проконтролювати роботу бізнес-суб’єктів. Замість цього пропонується взагалі неможливий шлях – контроль понад 50 млн поштових відправлень, які потрібно буде обкласти податками. І якщо платформенні відправлення ще можна відстежити, то яким чином влада збирається контролювати вміст і проводити оцінку вартості десятків мільйонів посилок між приватними особами? Це або взагалі неможливо, або стане фундаментом для шалених зловживань. Тому запропонований законопроєкт можна назвати найгіршою моделлю стягнення ПДВ, де сплата податку покладається безпосередньо на фізособу в ході розмитнення товару. Це явно суперечить інтересам споживачів. Основна маса українців навіть не знає, які податки вираховуються з їхніх заробітних плат, натомість законодавчі зміни у цій сфері стануть приводом для фіскального терору простих людей за помилки через незнання податкових тонкощів. Ось і виходить, що уряд пропонує контроль десятків мільйонів легальних посилок простих українців, замість детінізації великих нелегальних потоків на митниці.

Основне завдання держави – полегшувати життя як громадян, так і бізнесу, стимулювати пришвидшення товарообігу, а не створювати додаткові перешкоди, сприяти зростанню корупції та роздувати бюрократичний апарат, особливо в умовах неймовірного дефіциту бюджету.