Лікар, яка подарувала життя навіть після своєї смерті
Новина про смерть Галини Грановської, відомого лікаря-імунолога Хмельницької обласної лікарні, для багатьох відгукнулась болем і стало особистою втратою. Молода – їй було лише 55, красива, дуже професійна, з великою любовʼю до людей і бажанням допомогти.
З доктором Галічкою, як всі її називали, я товаришувала вже давно, і хоча ми ніколи не зустрічались, відчувала її рідною людиною. Ніжна, добра, іронічна вона часто ділилась історіями зі свого лікарського життя, роздумами про медицину, вела медичні блоги, розповідала смішні історії про своїх собак. На її сторінці можна було часто побачити волонтерські пости про допомогу хвостикам, з 14-го року зʼявились пости зі зборами на допомогу військовим, після 22-го їх стало набагато більше.
Декілька років тому, коли в Україні активно почала розвиватись трансплантологія, Галина Грановська, як досвідчений імунолог, долучилась до розвитку цього напрямку. Як пише на своїй сторінці Український центр трансплант-координації, Галина Грановська була трансплант-координатором, відповідала в області за те, щоб пацієнти з трансплантованими органами отримували препарати імуносупресії - виписувала рецепти, консультувала, давала роз'яснення. Була активною, брала участь у розробці галузевих стандартів.
На жаль, лікарка мала вроджену ваду серця і проблеми з судинами головного мозку, прямо у лікарні у неї стався інсульт. Її донька, дізнавшись, що лікарі встановили смерть мозку, дала згоду на посмертний забір органів.
Я точно знаю, мама цього хотіла б, - сказала Поліна Грановська. - Коли її просили про допомогу, вона завжди відгукувалася – чи то вдень, чи вночі. І можливість зробити добру справу наприкінці свого життєвого шляху для неї однозначно важлива".
Після своєї смерті пані Галина подарувала шанс на повноцінне життя двом жінкам - обидві мали хронічну хворобу нирок термінальної стадії і майже 4 роки були прив'язані до гемодіалізу. Обидві пересадки були успішними, жінок уже готують до виписки з лікарні.
Я ніколи не чув про цю жінку лікаря. Судячи зі статті вона зробила дуже багато для розвитку трансплантології в Україні.
Співчуття ближнім, Царство небесне Вам Лікарю, земля Вам пухом і Вічна Пам'ять.
Органдонорів більше ніж достатньо.
А тим часом збори на лікування та реабілітацію пораненим, протезування, на ліки від раку...
Подивитися б ВЕСЬ перелік щасливих репіциєнтів з зазначенням громадянства та соціального статусу.
"
Книга "Танці з кістками". Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя. Зрештою, Северин має забрати в уже мертвих людей якусь дрібничку, те, що їм і так не потрібно. Поки що у мертвих людей, поки що дрібничку.
Крок за кроком, рішення за рішенням патологоанатом змінюється, трансформується - так в усіма зневаженого чоловіка на межі алкоголізму спершу проростає впевненість у собі, а за нею і безпринципність.
Скоївши один злочин, він набагато легше вчиняє інший, а за ним і наступний. Те, що вчора Северин вважав неприпустимим, стає новою нормою. Та й узагалі виникає питання: чи здатен він тепер зупинитися і як далеко може зайти?"
За 30 років у нас було 4 революції, Карл!, це чотири прискорення - з необхідністю отримуємо війну. Усі ті, хто інвестував в революції, інвестували в це прискорення і наше передчасне знищення!