Щоб захистити активи олігархи мають інвестувати у якість українського врядування

Найкраща інвестиція українських олігархів - це у якість українського врядування. Щоб зберегти свої активи.

І зараз я поясню чому.

З початку зародження олігархату з середини дев'яностих колосальні ресурси, як внутрішні, так і зовнішні були кинуті на те, щоб боротися з ними.

Я завжди бачила в цьому спрощення проблеми та зміщення акцентів.

Адже олігархи це не причина. Це наслідок. Наслідок слабкого українського державного управління.

Тобто не олігархи погані. Держава слабка.

На місці олігархів можуть бути абсолютно різні прізвища, тому якість державного управління має бути така, щоб вони, як пряма загроза ринковій економіці банально не виникали, як явище.

Ще у 2019 році пані Ірина Бекешкіна мені сказала: "Хто у нас утримує політику? Великий бізнес. Модернізація виробництва - це єдине, що зможе реально підняти економіку і зарплати, тому зараз у великого бізнесу є цей вибір, бо вкладати гроші і в політику і в економіку не вийде. Також у нас не вийде істотного зростання економіки без залучення інвестицій".

На жаль, великий бізнес вкладав кошти у розвиток поросійських сил у промислових регіонах України, які найбільше постраждали від повномасштабного вторгененя, у Верховній Раді у вигляді ОПЗЖ, медведчуків, рабіновичів, московського патріархату і тд.

Якби в країні справді було якісне управління (а це вимірювана величина, диференційний показник), якби влада від початку була підзвітною, продукувала якісне регулювання (бажано одразу в унісон з ЄС, а не зараз, коли 30 років втрачено) з верховенством права та антикорупцією - то олігархів би не було.

"Багато років я казала вашим олігархам: наближення до ЄС збільшить вартість ваших активів. На жаль, мені не вдалося достукатися до них – тому я користуюся можливістю ще раз повторити це. Можливо, одного дня станеться диво і вони почують цей меседж – тоді Україна почне наближатися до ЄС", сказала наприкінці вересня 2021 року Президентка Естонії Керсті Кальюлайд в інтервю Європейській Правді.

Адже в країнах, де якісне державне управління олігархів може не бути. Але основне те, що люди там продуктивніші, живуть довше та якісніше, а економіки більші в рази.

Я бачу в цьому кореляції, адже якість повітря, води, грунтів, захист екосистем - це справа державного управління, це блага, які не купиш за гроші. А, отже, перед цим регулюванням всі мають бути рівні. Це своєрідний захист від олігархів, які експлуатують ресурси і замість модернізації вкладають кошти у підкуп чиновників, лобістів, російських наративів та зловживання впливом.

Так, з початку незалежності України олігархам було вигідне слабке українське врядування.

Адже через ручний суд можна виграти справу у контрольованого держпідприємства і довести його до банкрутства. Через корумпований Антимонопольний комітет отримати дозвіл на концентрацію. Через прогнилий Фонд Держмайна приватизувати його майже без зобов'язань. Через пригодованих депутатів у ВР вибити собі податкові пільги та преференції. Цей список можна продовжити.

Але тепер слабкість управління - їхня загроза.

Ми перейшли у час, коли світ розвивається не екстенсивно, а інтенсивно. Не кількість заводів, а продуктивність праці є конкурентною перевагою.

А продуктивність праці - це завжди про модернізацію. А модернізація - завжди про інвестиції - власника чи міжнародних партнерів.

А для інвестицій важливе стале макрофінансове середовище, їхній захист (верховенство права), а також сьогодні - ринкове оподаткування вуглецю, якого в Україні НІКОЛИ не було, хоча перші кроки зроблені.

Тепер під час вступу до ЄС воно має з'явитися. І це завдання з зірочкою для слабкого українського врядування, яке є таким не рік чи два і не через війну, а інституційно.

Адже головне не просто щось оподатковувати для галочки, а зробити це так, щоб база для оподаткування (парникові гази) - зменшувались, а економіка декарбонізувалась і залишалась конкурентноспроможною.

Це надскладне завдання, а в країні з війною - тим паче.

Але в нас немає вибору. У нас немає того запасу пострадянської економіки, який був 30 років тому. На жаль, ми цей запас втратили і тепер маємо перескочити кілька сходинок. Ми це зробимо або ні. Тоді шанс на конкурентноспоможну економіку в межах ЄС буде втрачено. І геополітична орбіта РФ завжди буде нас притягувати.

Тому я вважаю, що в теперішніх олігархів немає вибору, як не підтримувати ефективність українського врядування, бо тепер його слабкість загрожує їхнім активам.

Хоча вибір є завжди. Або опиратися євроінтеграційним реформам, як вони це робили завжди і виводити капітал закордон. Або врешті решт стимулювати Україну до вступу в ЄС, щоб вартість їхніх активів зросла.

Можливо, це наш останній шанс зберегти країну, сподіваюсь, після нашої перемоги.