ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. РУЙНАЦІЯ ДЕРЖАВНОСТІ ТА ГРАБІЖ НАРОДУ «У ЗАКОННИЙ СПОСІБ».

Сенсаційне розкриття триваючого понад тридцять три роки

головного злочину епохи незалежності України.

Об’єктивний аналіз нормотворчої та правозастосувальної діяльності органів влади України неспростовно вказує на те, що всі великі українські проблеми створені та продовжують створюватися тими, хто у роки незалежності мав/має реальний вплив на діяльність органів влади. Тобто так званою політичною елітою. 

«Еліта» умисно створила в Україні гібридну «подвійну» правову систему, що діє на основі завідомо протиправної «доктрини свавілля» - комплексу злочинних наративів, тлумачень і діянь, якими із тоталітарного СРСР в правову систему незалежної України перетягнуто і задіяно так званий принцип законності (в реальності - усіх виданих органами влади й існуючих (чинних), у тому числі протиправних актів, тому далі – «принцип верховенства актів органів влади») - чим в Україні повністю придушено дію принципів правової держави, верховенства права, найвищої юридичної сили Конституції України (далі - принципи верховенства права).

Принципи верховенства права не діяли в Україні жодного дня і не діють до сьогодні – вони повністю паралізовані застосуванням «доктрини свавілля». Вся правова система України керується виключно «принципом верховенства актів органів влади», внаслідок чого в Україні панує тотальне свавілля «еліти».

Застосування «принципу верховенства актів органів влади» в діяльності органів влади України здійснюється перш за все шляхом неналежного в умовах правової держави тлумачення і застосування юридичного терміну «чинний» (закон, інший правовий акт тощо).

У законодавстві тоталітарної Української РСР термін «чинні акти» був тотожним терміну «діючі акти», натомість в Україні як правовій державі чинні акти можуть бути діючими актами тільки тоді, коли вони відповідають принципам верховенства права. Після проголошення у 1990 курсу на розбудову правової держави поняття «чинний акт» і «діючий акт» мали бути чітко розмежовані.

06.03.1992 був прийнятий перший закон України «Про Конституційний Суд України», частиною 2 статті 22 якого було визначено, що протиправні акти визнаються нечинними з моменту введення їх у дію.

Тобто наслідки визнання актів неконституційними наступали за принципом ex tunc («з тих пір»), протиправні акти з моменту їх введення у дію не набували ні чинності, ні юридичної сили.

За правовим значенням ця правова новела була радикальною правовою революцією, яка мала покінчити з свавіллям можновладців в Україні.

Проте «еліта» не захотіла будувати правову державу та повністю заблокувала дію цієї новели - як і всю конституційно-контрольну діяльність першого Конституційного Суду України (1992-1996), який за понад чотири роки існування так і не запрацював.

28.06.1996 була прийнята нова Конституція України, яка встановила принципи верховенства права на найвищому у світі юридичному рівні. Водночас «еліта» не розмежувала в Конституції та законах України поняття «чинний акт» і «діючий акт», чим умисно створила передумови для протиправного тлумачення Основного Закону.

16.10.1996 був прийнятий новий закон України «Про Конституційний Суд України», і водночас втратив чинність перший закон «Про КСУ» з його правовою нормою частини 2 статті 22, що відповідала принципам верховенства права; «еліта» грубо протиправно викинула її із законодавства як убивчу для своїх злочинних інтересів, та замістила діаметрально протилежним положенням з можливістю його протиправного тлумачення.

Саме таке тлумачення подарував «еліті» створений нею у жовтні 1996 підконтрольний їй новий КСУ. 24.12.1997 у мотивувальній частині рішення N8-зп КСУ навів грубо протиправне, але виключно таке як треба «еліті» для легалізації «доктрини свавілля» тлумачення правової норми частини другої статті 152 Конституції України, яким ототожнив поняття «чинності акту» та юридичної сили акту, тобто його «дійсності», легітимності - чим грубо перевищив власні повноваження та створив підстави для зміни форми наслідків визнання актів неконституційними з ex tunc («з тих пір»), що відповідає принципам верховенства права, на неконституційну, протиправну в Україні ex nunc («з цього моменту»).

«Еліта» використала цю замовлену нею завідомо неконституційну юридичну аферу КСУ для легалізації дії «принципу верховенства протиправних актів органів влади» та відповідно повного подавлення принципів верховенства права, чим фактично здійснила конституційний переворот, в умовах якого Україна існує досі.

Насправді нічого подібного частина друга статті 152 Конституції України не встановлює, оскільки правові норми та принципи Конституції України є безальтернативними: нікчемність протиправного акту є прямим наслідком його невідповідності нормам вищої юридичної сили, принципам верховенства права і виникає ipso jure («в силу закону») з моменту його прийняття.

Тобто застосування будь-якої іншої форми юридичних наслідків рішень КСУ щодо неконституційності правових актів, крім як ex tunc, в правовій Україні неможливе – оскільки Конституція України повністю виключає таке.

З урахуванням вищезазначеного, норма частини другої статті 152 Конституції України означає тільки те, що визнання Конституційним Судом актів неконституційними призводить до припинення їх чинності, тобто об’єктивного (фізичного) існування, шляхом виключення з реєстрів, «списання» з числа існуючих, а юридичної сили ці чинні, але протиправні акти не мали з моменту їх видання, і відповідно з того ж моменту були недіючими в силу закону. 

Прямим наслідком багаторічного застосування «елітою» «доктрини свавілля» став у буквальному змісті цих слів розвал української державності та нищівне пограбування народу.

Негайне скасування дії «принципу верховенства актів органів влади», приведення правотворчої і правозастосувальної діяльності органів влади у відповідність до принципів верховенства права та люстрація і притягнення до заслуженої відповідальності «еліти» - це те, без чого Україна не має майбутнього. «Еліта» не міняється на краще навіть під час війни, і у разі її неусунення з політики, із органів влади вона дуже швидко остаточно донищить українську націю і державність.

Суб’єктивна природа та повна протиправність засад найбільших проблем України дають реальну можливість швидко і успішно їх ліквідувати. Після викриття «доктрини свавілля» як «афери епохи» по удушенню дії в Україні принципів верховенства права залишається лише екстрено вжити належних правових заходів по наведенню конституційного правопорядку - що є найважливішим обов‘язком Президента України.

Повний текст статті ЧИТАТИ ТУТ

Юрист,

Народний депутат України VIII скликання  Аркадій Корнацький