Відео з його виконанням мелодії Скорика набрало мільярд переглядів
Скрипаль Ігор Чернявський став одним з тих, кому напередодні 33-ї річниці Незалежності України президент Володимир Зеленський присвоїв звання "Заслужений діяч мистецтв України". Музику в його чарівному виконанні вперше почула лише в червні цього року на одному з концертів в Національній філармонії в Києві.
Пан Ігор є викладачем Харківського національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського, солістом харківської філармонії, але на головній філармонічній сцені країни виступав вперше.
Дуже сподобалась його манера гри та виконання, а коли дізналась, що в Харкові живе з самого початку війни, захотілось спитати, що дає сили грати в той час, коли на місто щоденно летять ракети?
"Коли почалася російська навала, то орки буквально бігали у мене під вікном, - розповідає Ігор Чернявський, - і було таке відчуття, що ще трішечки, і мене повісять от на цьому абрикосі, що росте у дворі. Адже я ніколи не приховував свою патріотичну позицію і за потреби це було досить легко зʼясувати".
В перші дні музикант перебував наче в якомусь онімінні. Було багато планів, концертів, ось-ось мав відкрити свою скрипкову школу. Всі вони разом перервалися. Крім того, важко хворіла старенька мати, виїхати вона не могла.
"Я памʼятаю свій стан в перші дні, - згадує Чернявський. – Здавалось, що не можу дихати, не те що грати, не можу набрати достатньо повітря в легені.
Він бачив, як в перші ж дні зруйнували стареньку "хрущовку", знесли пʼятий поверх будинку з іншого боку, і постійно очікував, що наступний – він. Люди переховувались в бомбосховищах, погребах та підвальчиках, де було дуже холодно, бо тоді стояли сильні морози.І не було ні хвилини без пострілів чи вибухів, постійна канонада. "Музика пекла", як назвав її Чернявський.
Дружина постійно вмовляла його повернутись до скрипки, а він навіть дивитись на інструмент не міг, лише повторював: "Коли гармати бʼють, то музи мовчать".
Але в один день все змінилось.
"Господь так повернув до життя, - вважає скрипаль. – Якось, вже в травні, гортав новини і натрапив на виступ Зеленського в Конгресі США, де він після промови показав відео з тим, що з нами роблять росіяни – вибухи, Буча, Ірпінь, зруйновані міста та села. І на фоні звучить відома Мелодія ля-мінор Мирослава Скорика. Щось мені здалось знайомим, я декілька разів подивився відео і зрозумів, що там використовується саме мій дуже старий запис. Ми тоді грали з органом, який надає ємності чуйності і величі".
Той виступ президента Володимира Зеленського мав біля мільярда прослуховувань, і буквально повернув Ігоря Чернявського до життя.
"Якщо тебе слухає весь світ, то ти потрібен людству, кидай скиглити і бери в руки скрипку, – подумав тоді він. – Саме в цей час скрипка може підтримати людей, показати, що з війною не зникли почуття, співчуття, не зникла ніжність, зникла краса і божественність".
З того часу Чернявський заборонив собі скаржитись і повернувся до скрипки. І хоча харківська філармонія зараз майже не працює, оркестр розпустили, він знаходить слухачів. Їздить з концертами за кордон, навчає студентів, грає у шпиталях та на фронті.
"Таке враження, що у мене зараз навіть звучання змінилось, - каже скрипаль. – Я зрозумів, що своєю музикою можу приносити користь, підтримувати людей, давати їм надію".
