"Три шаги" назад, на північ через північний захід

За великої війни касандрити важкувато.

Інтернет слабкий, комунікації складні, поки написав півтори літри сарказму про "три копійки", поки блог виставили, виявляється - у нас вже не копійки, а шаги.

Якщо серйозно - кожна ідея має бути вчасною та доцільною.

Бо з анекдота про "три копійки" випливає інший, про "бабусю та цвях". Шкода, що у Нацбанку явно добре знають контакти кримських колаборантів Манучарових, але не знають пошлі та тупі анекдоти, жити було б трохи легше.

Якщо ще більш серйозно, то Нацбанку, якщо він хоче у піар, було б варто задуматися, прикладом над дизайном та назвою грошів для населення підконтрольних Україні районів Курщини.

Яка там зараз валюта ходить для населення, до речі? На підставі чого?

Нацбанк тут щось додумався схвалити? Чи додумався хоча б подумати?

Або, прикладом можна було б перейнятися ребрендінгом Володимира. Того, що на монетах. Нагадаю, що він був "зросійщеним" ще у паперовій версії, у 2004 році.

Це приклади того піару, від якого був би хоч якісь зиск.

Щодо розмінного номіналу, як нумізмат-невдаха (бо ніяк не назбираю достатню за номіналами колекцію) можу констатувати, що історично непоганим варіантом назви був би "грош", бо він має загальноєвропейське коріння.

Але через специфіку скорочень із гривнею це явно не варіант.

Тому навіть не знаю як оцінювати цей ребрендинг.

То саме стосується пані Верещук та пана Кулеби.

Яким, кажуть 3 вересня дали ручку та перевернути календар аркуш.

Я не буду писати про них нічого доброго.

Але не буду й поганого.

Про обох маю власне враження, яке ґрунтується, звісно, не тільки на персональному спілкуванні.

Те що вони були на посадах декілька років, як до 24.02.22, так й після, гарантує їм щонайменш якесь місце в українській історії.

Але напишу, що тепер, за нових міністрів, може стати гірше.

Гірше буде, якщо Верещук замінять на якогось чергового когнітивного деокупатора(ршу) з "активістів, громадських візіонерів, переміщених талантів" чи, не дай Боже, на професійного кримчанина будь-якої етнічної належності.

Ризики цього дуже величезні.

Там має бути людина не просто у формі, але й така, що знає чому у генеральського пістоля калібр менше, ніж у офіцерського.

Гірше буде, якщо за нового міністра закордонних справ буде збережена клоака "видатних юристів сучасності", що вже має метастази у багатьох державних органах, зокрема й під "науковим" прикриттям.

Бо якщо їх там залишити ще на одну каденцію керівництва, то ми на міжнародному юридичному треку можемо зірватися у колапс під шансонетку "всьо харашо прєкрасная маркіза".

Адже вже забагато було вчинене токсичних "шагів", а вірніше, на жаль "копійок". Тут ця назва точно має своє призначення.

Втім, маю надію, що не все так погано й може навіть на Аскольдовому комусь готують комфортні апартаменти.

Не перемикайтеся.