Чому Фонд гарантування вкладів у своїх позовах оминає увагою Cargill як ексвласника "Дельта Банку"?

РБК нагадали про давню історію "Дельта Банку", Миколи Лагуна та американської групи Cargill. Минуло вже багато років, але попри великі зусилля мільярди гривень залишаються неповернені.

https://www.rbc.ua/rus/news/viyshli-suhimi-vodi-chomu-vlasniki-zbankrutilogo-1725259636.html

Вважаю, що тему "Дельти"-Лагуна-Cargill та решту подібних не можна забувати. І ось чому.

Україна гарячково шукає кошти на оборону. 500 млрд грн необхідно знайти до кінця 2024 року, наступного року ЗСУ теж потребують фінансування. У пошуках рішення, депутати вирішили взяти у борг 216 млрд грн, а решту знайти через підвищення податків чи економію на важливих видатках.

Старі борги банків – це джерело наповнення бюджету, про яке усі начебто забули. Більш ніж 400 мільярдів гривень виведено з ліквідованих українських банків. У судах, а також на різних етапах розслідування, знаходяться тисячі справ, за якими можна притягнути конкретних осіб до відповідальності та повернути кошти до бюджету. Проблема у правоохоронцях, які вже котрий рік саботують ці розслідування, але і політичної волі замало.

Подробиці тут і тут

Виходить, що держава радо обдирає сумлінний бізнес, але у той самий час катастрофічно недопрацьовує у стягненні активів з власників збанкрутілих банків. Покарати винних та стягнути ці кошти Україна обіцяла МВФ ще у 2021 році, але відтоді не виконала свої зобов'язання.

Серед постраждалих не лише державний бюджет та ЗСУ. Ось лист Фонду гарантування вкладів, у якому наведені значущі цифри. Від 24 лютого 2022 року Фонд спрямував кредиторам лише 14,53 млрд грн. Лише – тому, що загальна сума претензій перевищує 400 мільярдів. За весь час діяльності, Фонд отримав від продажу активів та претензійної роботи понад 70 мільярдів гривень. Сама по собі сума звучить непогано. Але у порівнянні з тими самими 400 мільярдами – теж не так гарно.

З того ж самого релізу дізнаємося, що Фонд досі переслідує винних. Він веде кримінальні провадження у справах 56-ти банків, у справах фігурують 1092 особи, загальна сума позовних вимог – 183 мільярди гривень. Це дещо менше, ніж три роки тому, але все одно багато. Навіть половина цієї суми – це майже 100 мільярдів гривень, які були б дуже у нагоді для фінансування ЗСУ. Але, нажаль, досі суди затвердили вироки лише на 2,7 мільярди. У цивільних позовах такі самі невтішні результати, як у кримінальних.

Можна довго розбиратися, чому правоохоронці та судді розвалюють справи, за якими вони мали б стати на бік держави. Окрім бюджету, кожен банк залишив по собі ошуканих вкладників, що мали на рахунках більше, ніж 200 тис грн. Вони втратили майже усе. Так само втратили усе компанії, які мали у цих банках рахунки.

Кейс "Дельта Банку" є зразковим, бо у ньому було усе: і величезні крадіжки, і кримінальні схеми, і ошукані вкладники, і навіть залучення іноземних forensic-розслідувачів для повернення коштів з-за кордону. "Дельта Банк" залишив по собі понад півмільйона ошуканих вкладників.

Конкретний стан розрахунків у справах "Дельти" ви можете знайти за посиланням. Ще на момент приходу тимчасової адміністрації, із зазначених "на папері" 95 млрд грн реально в банку залишилося активів на 29 мільярдів. Станом на 2024, власники банку залишилися винні 55,4 млрд гривень, з них погашено лише 13 мільярдів. Свої 4 мільярди не повернув навіть НБУ, який має пріоритетне право на гроші згідно з законом. Зокрема, бюджет досі не компенсував усе, що сплатив ошуканим вкладникам "Дельти".

Чому так? З матеріалу на "РБК" дізнаємося, що наприкінці липня 2024 року Фонд гарантування програв суд власнику збанкрутілої "Дельти" Миколі Лагуну. Повернення 23 млрд грн знову залишилося під питанням. Але це далеко не перший процес. З перемінним успіхом, суди вже тривають роками. Численні перемоги та програші у суді жодним чином не вирішують головну справу – виведені з банку гроші не повертаються.

Проблеми не лише з паном Лагуном. Нагадаю, що "Дельта Банк" мав ще одного великого акціонера – це була американська група Cargill, яка наразі веде бізнес в РФ. Cargill набув акцій "Дельта Банку" в 2010-2011 роках у якості умови отримання "Дельта Банком" ліквідного кредитного портфелю Укрпромбанку, який був винен Cargill кошти на суму близько 85 млн доларів. Тобто Cargill заходив в акціонери "Дельта Банк" без вкладення коштів. Водночас, коли банк збанкрутував, Cargill вкрай негарно вивів з нього "живі" гроші. Згодом Фонд заявляв, що визнав нікчемними окремі угоди, повʼязані з виводом і розпочав низку судових процесів, вказував що з Дельта Банку були виведені активи на 100 млн дол через операції з акредитивами корпорації Cargill. Але на сьогодні у Фонду до Cargill немає судових претензій (про це нижче).

Певні деталі тих подій залишилися, ви можете дізнатися про них тут і тут.

Отже, держава безуспішно "шукає" Лагуна, йому подібних власників, їхні активи та вкрадені з банку гроші. Ну, або робить вигляд, що шукає, тому що показники продажу активів збанкрутілих банків виглядають як посміховисько. Але про інших – таких як Cargill – чомусь взагалі забули. У матеріалі РБК йдеться: "в Офісі генпрокурора повідомили, що у згаданих у відповіді кримінальних провадженнях, пов’язаних із банкрутством АТ "Дельта Банк", службовим особам Cargill підозри не висувались".

А може, їх "забули" спеціально? Давайте пригадаємо разом.

Про кейс Cargill я писав ще в часи введення тимчасової адміністрації. Згодом були гучні заяви Фонду та відкриті кримінальні провадження.

3 березня 2015 році у "Дельта Банк" була запроваджена тимчасова адміністрація. Міністерство фінансів України відмовилося від націоналізації банку. Банк залишився винен 9 млрд грн НБУ (рефінансування), 12 млрд грн корпораціям, здебільшого державним. Ще близько 6 млрд грн склали борги перед держбанками. Але найбільші борги були за великими депозитами населення. З загальних депозитів на 33 млрд грн, під компенсацію Фондом гарантування підпадали 16 мільярдів, а решті дозволили почекати, поки знайдуться гроші.

Напередодні цих подій власник 29,39% акцій банку, Cargill, за рахунок операцій з акредитивами оформив на себе право вимоги до "Дельти" на суму близько $100 млн. Ця сума дорівнювала частці американської компанії у капіталі банку. На відміну від капітанів та сумлінних акціонерів, що залишають судно останніми, Cargill побіг першим. 5 лютого 2015 року в Києві були підписані 9 договорів про відступлення права вимоги, якими Cargill продав оформлене ним же право вимоги до "Дельти". В угодах фігурували чотири українські компанії: "Іллічівський зерновий порт", "Будбуд Іллічівськ", "Яблуневий дар" та "Танк Транс". Якщо раніше вони були винні "Дельта Банку", то тепер ще й – Cargill.

До сьогодні питання легітимності цих угод залишається відкритим. Зокрема, події відбулися напередодні введення тимчасової адміністрації, що дало підстави вважати, що "Дельту" та Cargill попередили, і вони почали рятувати що можуть. Оскільки "живих" грошей не було, то підписували такі ось документи. Угоди відбулися без переходу реальних грошей – то були просто зміни у документах, коригуванні балансів банку. Якщо казати юридичною мовою, Cargill отримав гроші від українських компаній-клієнтів банку, а сам продав "повітряне" право вимоги по акредитивах, які "Дельта" відкривала на користь американської групи. Передбачалось, що за рахунок таких прав вимоги українські компанії нібито шляхом взаємозаліку вимог мали б погасити свої борги перед "Дельтою". Нібито – бо цей взаємозалік не визнали ні у Фонді, ні у прокуратурі, ні у судах. Про що детально згадується і у статті РБК.

Іншими словами, Cargill та згадані компанії за сприяння "Дельти" виконали операції переоформлення, які Фонд гарантування називав "схлопування". Це викликало звинувачення в порятунку власних активів за рахунок інших вкладників та клієнтів банку. Зазвичай, такі угоди Фонд гарантування визнавав фіктивними, та розривав через суд. Угоди "Дельти" та Cargill Фонд теж вважає фіктивними. "Ми побачили, що ті акредитиви не мають юридичної сили, і подали до суду. Загалом на компанію Cargill було укладено 17 фіктивних акредитивів на загальну суму понад $100 млн", - розповідав ліквідатор "Дельти".

Більше подробиць про схему Cargill з акредитивами на суму, що сьогодні склала би 4 мільярди гривень, читайте тут.

Проте, наслідків для американської компанії не було жодних. Чомусь зараз мовчить і Національний Банк, і правоохоронці. Це дивно, бо були ознаки заподіяння шкоди державі.

Відомо, що ще 3 2015 року Генпрокуратура здійснювала процесуальне керівництво у КП №12015160160000210 за фактами вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами ТОВ "Іллічівський зерновий термінал" та ТОВ "Стройбуд Іллічівськ". Якраз мова йшла про угоди "схлопування". У іншому провадженні разом з цими компаніями проходив перший заступник ради директорів "Дельти" Віталій Масюра, який зараз у розшуку. Під час бізнес переговорів він, як пишуть, називав себе представником компанії Cargill та навіть співзасновником "Іллічівського зернового порту".

Але на запит РБК-Україна прокуратура не актуалізувала інформацію щодо ходу будь-яких кримінальних проваджень, де фігурував чи міг фігурувати Cargill.

У Фонді ж журналістам повідомили, що Нацполіція за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва здійснює досудове розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні №12014100000000703. В його межах розслідуються також факти щодо можливої участі колишнього власника істотної участі Cargill Financial Services International у завданні "Дельта Банку" майнової шкоди.

Але як випливає з цієї ж відповіді, власне сам Фонд гарантування не висунув жодного судового позову до Cargill як ексвласника банку. Всі юридичні претензії чомусь обмежуються Лагуном та низкою топ-менеджерів, які наразі перебувають в бігах за межами України.

Отже, фактів у справі більше ніж достатньо. Є привід довести її до логічного завершення та повернути гроші.

Що таке для України $100 мільйонів, які вивела компанія Cargill? Для прикладу США неодноразово надавали Україні військову допомогу пакетами саме у таких розмірах. У подібні транші для фронту входили: HIMARS, Javelin, різні ракети та снаряди, мільйони патронів, тощо.

Звісно, що дожати цей кейс та покарати винуватців було б набагато краще за збільшення податкового тиску на український бізнес.

То чому ж держава, а зокрема Фонд, тоді так старанно не помічає Cargill у своїх вимогах? Чи не тому, що Cargill у 2021 році прокредитував уряд України на 250 млн євро? А всього загальний борг України перед Cargill складає біля $700 млн. Виплати цього тягаря у серпні уряду вдалось реструктурувати, ну тобто відстрочити виплати. Кабмін, до речі, досі не відповів журналістам на питання щодо доречності кредитів. Також не відповів, чи це завадило притягненню до відповідальності групи Cargill як співвласника "Дельти".

Бо якщо все так, то вимальовується елегантна схема. Спочатку Cargill виводить 100 млн дол через фіктивні угоди. Потім кредитує Україну, і про нього забувають. З початком "повномасштабки" група продовжує працювати в РФ та сплачувати там податки, фінансуючи вбивства українців. Cargill залишається у країні-агресорі та працює у низці сфер харчової галузі – від торгівлі до переробки цілої низки асортименту.

Проте жодних питань до неї з боку офіційної української влади немає. Гадаю, що саме час їх поставити, не граючись у псевдолояльність. Бо навіть якщо США є партнером України, це геть не означає, що американські компанії можуть творити злочини та лишатися безкарними.