Сержанти. Звідки береться "хребет армії"?

Під час війни будь-яке завдання повʼязане із загрозою для життя. І в момент найбільшої загрози сержант є тим, хто поведе за собою і кому довірятимуть бійці

У соцмережах популярними є відео з роботою потокових ліній — чи то з виготовлення пиріжків, чи то автомобілів. То ж ми можемо уявити собі структуру потокового виробництва. На чолі стоїть начальник виробництва, який визначає план. Далі є цехи, начальники яких повинні подбати про обладнання чи оснащення, а також про загальні процеси на виробництві. І, нарешті, є самі потокові лінії — випікання, сортування, пакування, — де начальники ліній відповідають за те, щоб кожна операція виконувалася з певною послідовністю та з певним ритмом.

Тепер уявімо собі наслідки для усього виробництва, які може спричинити помилка лише однієї людини, на будь-якій із потокових ліній. Це зруйнує всі плани і може призвести до пошкодження обладнання чи травмування людей. Тому злагоджене виробництво дуже великою мірою залежить від начальника лінії — від того, наскільки він добре знає свій персонал, розставляє грамотно людей для виконання різних функцій, дбає про їхню навченість, працездатність чи психологічний стан, а також дисципліну.

Як би це дивно не звучало, але ефективний бій схожий на ефективне потокове виробництво. Можу про це говорити, як людина, яка має обидва досвіди.

Сержант повинен знати і розуміти своїх бійців

Командир бригади чи батальйону відповідає за підготовку плану. Командири рот і взводів відповідно до цього плану повинні налагодити процеси. Однак, зрештою кінцевий результат буде залежати від того, чи бійці у кожному найменшому підрозділі фахово виконають своє завдання — послідовно чи в певному ритмі. Тобто, чи виявить ціль екіпаж БпЛА, чи вчасно знищить її мінометний розрахунок, чи підійметься стрілецьке відділення відбивати ворожі позиції.

І тут ми повертаємося до ролі начальника лінії. У військовому випадку — це сержант, який є командиром відділення, екіпажу чи розрахунку. Сержант повинен знати і розуміти своїх бійців для того, щоб кожному знайти найкраще застосування у підрозділі.

Більш того, під час війни будь-яке завдання повʼязане із загрозою для життя. І в момент найбільшої загрози сержант є тим, хто поведе за собою і кому довірятимуть бійці. Така довіра, своєю чергою, є наслідком часу і зусиль, які сержант вкладає у своїх бійців.

Він поважає своїх бійців, тому дбає про їхній побут. Він розуміє, що виконання місії і збереження життів у бою залежить від самоорганізації і згуртованості всіх, тому він тримає дисципліну у підрозділі і застосовує до всіх однакові правила чи вимоги. Він знає, що відправляти в бій ненавчених бійців — це піддавати їх додатковій небезпеці і ставити під загрозу виконання всієї місії, тому він для кожного є наставником. При цьому він не може бути другом, бо усвідомлює, що завтра кожного зі своїх підопічних він має повести чи відпустити в бій.

Багато хто чув або використовує фразу: "Сержанти — це хребет війська". Ця фраза — з XVIII століття і належить Генералу Фрідріху Вільгельму фон Штойбену. Так от хребтом сержантів робить не їхня кількість, а саме довіра до них бійців.

Доброго командира-офіцера, як доброго начальника цеху, можна шукати, зокрема серед військових вишів чи курсів. Доброго сержанта, як доброго начальника лінії, треба виростити і зберегти. Якщо я бачу солдата, який після поранення рветься до свого підрозділу, щоби далі йти у бій, то він для мене цінний як майбутній сержант, бо він хоче і здатний виконувати завдання, знає, як виживати і дбає про людей.