«Я протестую, безвладдя, я не раб, я пішов у СЗЧ!»

І почалося, розкол навпіл, багато публічного схвалення/засудження, безліч емоційних коментарів за/проти, йде рубілово - «проти рабства/проти зради побратимів, фронту».

Чесно, то мені пофігу на піар-СЗЧшника, його вибір, його акція, гарантоване потрапляння в майже усі ЗМІ, дискусія диван vs окоп і навпаки. Доречі, таких як він - тисячі, просто вони не публічні, але їх так дофіга, що з ними заграє ВР, тепер перше СЗЧ не кримінал, це і втома, і протест проти командирів-дебілів, і невизначеність по демобілізації, і ще багато чого, бо …

І що тепер, відділеннями, взводами, ротами в СЗЧ? Протестувати так протестувати, гуляти так гуляти?! Бо цивільні бички пʼють смузі і їздять на дорогих машинах, бо влада краде, бо депутати п….раси, бо ті через Тису, а ті за гроші через Шлях, і цей перелік нескінченний. І?

І кожен зробив свій висновок, поматюкав/похвалив СЗЧшника, владу, депутатів, крадунів, ухилянтів, хтось далі лупашить, хтось збирає речі, щоб скласти компанію «на вихід, я втомився».

Основний принцип з таким/такими явищами, один, це «Роби як я!», саме так, а не «Роби як я сказав!». Основна метода - це коли командири опікуються підлеглими більш, ніж своєю карʼєрою, більш, ніж собою. Основа - це фаховість і компетентність, яка дає ефективність і результативність.

Багато можна дискутувати та сперечатися, але я уявив, що буде на напрямку з бригадами, в смузі яких ми працюємо, від Мавіка до Шарка, від FPV сімки до Вампіра з двома ТМками на борту, скільки загине нашої піхоти, і скільки не здохне п…рів, то …

Вибір є завжди, але є ті, в кого вибору нема, такі вони є, безпафосні, не публічні, яким, доречі, насрати на всіляки перформенси, особливо, коли основні аналітики далеко від справжньої віни.

Кожен офіцер, командир в нашому батальйоні, якщо ще не попив каву на позиціях з мавіководами, з фпівішниками, з бомберами, з розвідниками-корегувальниками, з нашими екіпажами, то або ще попʼє, або просто буде служити в іншому підрозділі.

Микола Колесник