Кібершум та некрологи
Днями, ловлячи вайфай десь понад Сяном, нагуглив щонайменш два оприлюднені англомовні некрологи про самого себе, явно змайстровані штучним інтелектом.
Звісно, заяви типу "спадщина Бабіна слугує дороговказом і джерелом натхнення для майбутніх поколінь, які прагнуть побудови чесного та справедливого суспільства" мені сподобалися більше, ніж "спадщина Бабіна, ймовірно, залишатиметься предметом дискусій, відображаючи ширшу боротьбу, притаманну балансу між правовими ідеалами та політичними реаліями".
Але оскільки було очевидно, що й "скептичний", й "фанатичний" термінатори натякають на певну умову виникнення "спадщини Бабіна", яку я чомусь вважаю поки передчасною, тому я вирішив розібратися у цьому "повстанні машин" детальніше.
Як мені пояснили фахівці, конкретно такий "некро-спам" може мати метою злам алгоритмів пошукових систем рівня "Гуглу", якщо, прикладом хтось готує вкид компромату на згадувану у текстах особу через інший "зливний бачок" із тим, щоб різко "підняти" його видачу в мережі через пошукові системи.
Але значно цікавішими виявилися відомості про власників самих ресурсів, де про мене розмістили кібернекрологі. Вони ув'язані на спільний емейл, а той - з віртуальною піар-агенцією агресора "Малевич-PR", що й є найцікавішим епізодом цієї серії "Термінатора".
Бо з "Малевич-PR" ув'язані буквально сотні російськомовних сайтів та ймовірно тисячі телеграмканалів з абсолютно будь-якої тематики; останні явно не женуться ані за підписниками, ані за просуванням конкретних наративів, їх основною інформаційною продукцією стає такий собі "білий шум".
Більш того, ця структура заявляє зв'язок з таким собі "інформаційним агенством", що має вигадані реквізити у Южно-Сахалінську та набір неіснуючих "засновників" та "керівників".
Втім, серед цього "кібертанку" одну біологічну людину все ж вдалося виявити, це такий собі Тарас Чорноіван з Вінничини, на нього "висвітився" один з емейлів, якими користуються "малевичи".
Десять років тому Чорноіван був відомим на регіональному рівні, як "чорний піарник" та він був фігурантом кримінального провадження про вимагання з ректора Вінницького медуніверситету 400 тисяч гривень, але після 2018 року він був виправданим та явно "глибоко пішов у ліси".
То може вся описана вище російськомовна кіберімперія "з Сахаліну" тепер слугує добру, та не варто про її узагалі згадувати публічно?
Упевнений, що ні.
Бо у Чорноівана був цікавий спільник, нині покійний вінничанин Ігор Мізрах, та у 2019 році вони обидва стали фігурантами чергового піар-скандалу, з поширенням компроматів на київського забудовника Андрія Вавриша, що в принципі завершилося нічим, крім таких собі витрат.
Мізрах, до речі, помер в липні 2023 року в київському СІЗО, але не через свої з Чорноіваном нейромережі, а через подвійну аферу: він намагався "відбити" Хорольський завод дитячого харчування від нинішніх власників для колишнього бенефіціара, ексміністра сільського господарства агресора Георгія Сажинова, але, за версією української Нацполіції, замість перекупу акцій, виріши зекономити півмільйони доларів та провести "маски-шоу".
Є й інший вимір цієї діяльності.
У тому ж 2023 році карателі агресора вирішили публічно "боротися з гідрою чорного піару" в телеграмканалах.
Серед іншого ними були заарештовані, за вимагання, "колишній" фсбшник Міхаїл Поляков та піарник Алєксандр Гусов, та якраз на фоні останнього у 2023 році окремі говорючі голови агресора згадували й Чорноівана.
Але у серпні 2024 року Гусов був випущеним, живим та здоровим, з Бутирки додому, на "підписку", та його справу явно "розвалюють" самі карателі; це дуже й дуже не нагадує реакцію російської контррозвідки на будь-які виявлені нею прояви добра в Інтернеті.
Як пишуть самі окупанти, "спочатку Алєксандра Гусова слідство вважало членом міжнародної групи здирників, проте потім поліцейські відмовилися від цієї версії, і власник "Вєка" залишився єдиним фігурантом розслідування".
Відмовилися, після початкових розмов про українського громадянина Чорноівана.
Такі ось "гуманні московські поліцейські".
М'яко кажучи, таке б було неможливо, якщо Чорноіван та інші "малевичи" слугували хоч якійсь силі добра.
Очевидно, що у цьому "чорному квадраті" дзеркало якраз з протилежної сторони. Але й вважати цю структуру просто безпринципними кіберробінгудами, що беруть з клієнтів "і гривнею, і євро, й рублем" та підкупають будь-кого у погонах - не варто.
Просто справжня мета "малевичів" та їх мережі у тисячі "пустих" каналів, що генерують гігабайти "білого шуму" зовсім інша, ніж просто здирництво та чорний піар, що є просто "супутніми доходами" для забезпечення діяльності команди.
Та очевидно, що справжні куратори цього проєкт у Москві якось змогли для забезпечення її подальшої реалізації розв'язати свої проблеми з тамтешніми "борцям з шахраями".
Оскільки ця мета націлена на певні "внутрішні процеси" на території агресора, хоча й явно не ініційовані "силами добра", описувати її у деталях, мабуть, передчасно.
Особливо зацікавленим раджу погуглити про "УВБ-76" та змоделювати, як подібна ідея буде Кремлем, а радше кимось с "кремлівських кулуарів" в тісній зв'язці з керівництвом такої собі російської спецслужби, реалізована в соцмережах.
Під час підготовки до "Дня Х".
А тому насправді дуже цікаво лише одне, чи поділився з кимось цією інформацією у Парижі пан Дуров перед тим, як "піти на підписку". Бо про таку надцікаву масштабну діяльність у телеграмі не знати ця людина точно не могла.
Ну а мені залишається гуглити чергові некрологи від кібермалевичів про себе, ловлячи вайфай дорогою від Сяну до Донця.
Не перемикайтеся
