"Сектор правди" буде знімати кіно для підлітків
Років за два до повномасштабної мукачівська поетеса і письменниця Валентина Попелюшка подарувала "Сектора правди" свою нову книгу – повість “Украдені”, написану для дітей та підлітків. І – чи то вироблена за 10 років у документально-ігровому кіно звичка бачити внутрішнім оком твір на екрані, чи – що більш ймовірно – динаміка повісті – спонукали мене показати повість режисерці Марії Яремчук. “Був би класний підлітковий трилер!” – відгукнулась Марія.
Підлітки люблять фільми-жахалки. Ми з Марією знаємо це з практики викладання відеомейкінгу. 95% учасників наших тренінгів це переконливо довели. Ми з підлітками відпрацьовували виробництво короткометражної стрічки від ідеї до екранного показу. Учні мали право самі обрати жанр, стиль, героїв і стилістику монтажу. І переважна більшість команд завжди обирала “жахалки”. Чому так? Питання не до мене, а до психологів. Але запит підліткової аудиторії ми усвідомили ще на тих тренінгах. І вирішили, що будемо знімати підлітковий трилер.
Перший етап роботи - написання сценарію - здебільшого моя робота. Хоча Марія і команда активно долучалисо, брали на себе все, що не стосувалось суто писанини.
Один з найприємніших етапів роботи над сценарієм фільму - знайомство з містами, де житимуть наші герої. Й з ними відбуватимуться круті пригоди, що змінять їх характер і вплинуть на все життя.
Спойлеру не буде 
Перша зупинка - Мукачево. Старе й сучасне, чарівне й потерпаюче від спеки, місто торкнуло серце увагою зовсім незнайомих людей, контрастом між тонкою європейськістю і суто західноукраїнською еклектикою.
Сценарні задумки тут почали набувати реальних обрисів:
- ось будинки, де живуть герої та їх батьки;
- он майданчик, де вони ганяють у фотбол;
- а цьому затишному кафе вони ласують морозивом з полуничним сиропом.
Сценарій оживає. У героїв з'являється історія звичайного життя, з якого вони колись увійдуть на екран.
Наступна локація - Ужгород, історичний центр якого вже й так, без декорацій, нагадує знімальний майданчик чарівної дитячої казки. Яскравого фільму, де все по-справжньому: мужні принци рятують прекрасних принцес, дракони подолані, перешкоди знесені. І добро завжди перемагає зло. Якщо в це дуже-дуже вірити...
Якраз ті емоції, які так необхідні нам зараз під звуки повітряної тривоги.
Тут, в Ужгороді живуть прототипи двох наших героїнь: маленької - розбалуваної татковими грошима вреднулі, що вперше стикнеться з жорсткою реальністю, і більш дорослої - вже битої обставинами, які зробили її середенько черствим. Тут дівчат украдуть і повезуть назустріч пригодам, що назавжди змінять їх характери. О! Це буде справжнісінький трилер!
А поки що я гуляла мсітом, милуючись його дивними скульптурами у найнесподіваніших локаціях, дихала ароматом лип на найдовшій липовій алеї. Пила заборонену лікарем смачнющу каву. Не змогла встояти!
А вечорами, коли вимикали світло в готелі, відкривала ноут і писала...
Ви скажете, що для написання сценарію фільму треба:
- уміння гарно писати літературні тексти,
- фантазію, щоб придумувати всілякі пригоди,
- пам'ять і уяву, щоб малювати героїв і події якомога реальніше.
А математика тут - геть ні до чого.
А от і помиляєтесь.
Чому, ви думаєте, є фільми, у яких і з героями наче все норм, і події показуються непересічні, - а дивитись нудно?
Саме тому, що автори фільму не знають математики!
Толковий сценарист під час роботи завжди тримає в голові тайм-лайн - часову лінію свого фільму. Ми точно знаємо, на якій хвилині наші герой потрапляє у "точку неповернення", у якій точці лінії часу його чекають конфлікти і в яку секунду наступає розв'язка.
Професійні сценаристи користуються різними схемами, щоб вкласти у заявлені півтори - дві години всі події своєї історії. Ми в "Секторі правди" беремо за основу триактну структуру сценарію.
Все математично вивірено, навіть кількість слів на одну хвилину сценарію. Тепер я вже роблю це автоматично. Але, поки писала сценарії коротких роликів - то завжди рахувала. І так - п'ять років.
Окрім математики, ця структура містить певну магію. Права-правда! Все - тобто абсолютно все! - що написано з її урахуванням - цікавіше для читача - слухача - глядача.
Все! Навіть богословські проповіді.
Тому я вкладаю події нашого сценарію на тайм-лайн з вірою в те, що фільм буде цікаво дивитись нашим юним глядачам.
Немає на цьому світі більшого задоволення, ніж від добре зробленої роботи.
Робота над сценарієм підліткового трилера добігає кінця. Власне, сценарій вже написано. Лишаються чисто технічні й медійні моменти. А також - перше читання на аудиторію. І ця аудиторія - підлітки.
Як пояснити цим строгим суддям, наскільки складно писати сценарій вперше?
Як розказати:
- про страх, що не вистачить уміння. І ти хапаєш потрібні книжки й передивляєшся навчальне відео, згадуючи студенську приказку: не наївсь - то не налижешся )
- про момент, коли твої герої виходять з-під контролю й починають жити своїм життям. І ти потім безжально вирізаєш їх пристрасні діалоги )
- про радість від усвідомлення, що інтуїтивно протрапила в часові рамки: все на місці: й зав'язка, й повороти сюжених ліній, й конфлікти. І ти радієш, що купа написаних документальних сценаріїв має й такі наслідки.
- про палке бажання видалити все до беніної мами й почати спочатку після купи зауважень. І ти стримуєш емоції з усієї сили, шукаючи потрібні слова і дії, які б увиразнили героїв, зробили їх більщ живими й привабливими.
Написання сценарію художнього фільму - та ще морока для мізків, випробування для нервів і виклик для професійних та творчих навичок.
Але - Боже милий! - яка ж це насолода: глянути на готовий текст і сказати:
- Ми це зробили!
#запідтримкиукф
