КОМУ МУЛЯЄ СЛАВА «ЛИСИХ ПТАХІВ?»

Наткнувся на захопливу історію, яку доводить, що реформа Генеральної прокуратури, в яку вклали стільки зусиль, коштів та часу наші міжнародні партнери, нагадує давню приказку про гору і мишу. Але, як бачимо, народжена миша зберегла усім відомі рефлекси, які країні добре відомі ще зі спадщини Потебенька та Пшонки.

Виявляється, що нові прокурори, навіть якщо вони молоді за віком – це добре забуті старі. Які лише камуфлюють свою діяльність згідно із зовнішніми вимогами, але всередині залишають рівно ті ж рефлекси, які ми пам’ятаємо з листування у групі «Лисі птахи». Хто забув, про що це – нагадую.

Зараз маємо не менш скандальну історію за участю прокурора ОГП. Є таке юридичне видання «Конфлікти і закони», є його координаторка, досвідчена журналістка, добре відома у медіапросторі Оксана Котомкіна. Вона давно займається розслідуваннями дій правоохоронців, чим заслужила собі авторитет в експертній тусівці. Ясно, що самі фігуранти її розслідувань не плескають в долоні від захвату, але те, що її робота викликає повагу навіть у них – це факт.

І от Оксані Котомкіній на очі потрапила чергова підозріла декларація – цього разу прокурора ОГП Артема Бояренка. Вона зробила легкий і при цьому компетентний аналіз, з якого стала відома схема, реалізована прокурором. Отже, Котомкіна пише: для того, щоб легалізувати перед НАЗК кошти для купівлі чергового автомобіля, прокурор вирішив оформити продаж своєї старої автівки власному батькові – причому за ціною, втричі вищою за останню оціночну вартість. Найсмішніше, що згідно з декларацією правоохоронця, батько і так мав право користуватися авто.

Варто відзначити, що Бояренко – це прокурор тієї самої нової хвилі, про яку я вже згадував. Він розраховує зробити карколомну кар’єру в органах, тому поводиться обережно, намагається не робити відвертих помилок та допускати промахів типу величезних, нічим не підтверджених статків, «ролс-ройсів», оформлення майна на жінок, як це було з оформленням нерухомості на жінок, як це було з нещодавно звільненим з Офісу генпрокурора Дмитром Вербицьким.

То чому ж він так по-дитячому проколовся? Якщо дати волю фантазії, то можу припустити, що його вразливе серце просто не витримало насмішок колег, які глузували з його старого автомобіля, і він вирішив ризикнути і придбати свіжіше, яке краще відповідає його статусу. Але це не так просто: потрібно якось пояснити, «звідки дровішки» для НАЗК. Ось він і придумав таку не надто хитромудру схему. Що ти покажеш НАЗК, якщо річна зарплата – мільйон з копійками. А омріяне авто коштує понад 500 тисяч, тобто, половину офіційного річного заробітку. Є ще певні готівкові заощадження, але їх хочеться приберегти для інших придбань.

Від цього тхне маленькою теплою ламповою схемою, і Котомкіна її одразу «прочитала». І виклала своє розслідування, на що цілком мала право, адже декларації державних службовців становлять суспільний інтерес. Але, схоже, пан Бояренко вирішив, що зможе натиснути на журналістку, яка так необережно добралася до його декларації і оприлюднила те, що він би волів приховати? 

Причому метод тиску Бояренко обрав такий же лобовий, як і його схема у декларації – прислав «бланк відповіді» зі заздалегідь написаним спростуванням. Як кажуть, “одразу зайшов з козирів”. Те, що прокурор не пошкодував часу (який міг би витратити набагато корисніше) на написання цього «спростування», наводить на підозри, що він був упевнений, що цей текст опублікують. А щоб у авторки розслідування навіть сумніву не викликало – чи варто спростовувати, чи ні, він лист прислав на її домашню адресу. І у реквізитах листа вказав її особистий номер телефону. На цьому наголошує сама Котомкіна: лист прийшов саме на домашню адресу, якої немає у відкритому доступі, а не на редакційний email, вказаний на сайті.

Таким чином Артем Бояренко показав, що всі «явки і паролі» добре відомі. Однак не на ту натрапили. Оксана Котомкіна – «стріляний горобець», явно не з боязких, тому замість того, щоб покірно виконувати «наполегливе прохання» прокурора, оприлюднила його лист. Чим поставила прокурора, котрий, вочевидь, нічого не чув про ефект Барбри Стрейзанд, у дуже незручне становище.

Тому він трохи змінив тональність своєї розмови та перейшов від вимог до прохань. Але факт доступу до особистих даних ніхто не скасовував: він зафіксований, і Котомкіна абсолютно справедливо звертається до ОГП та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з вимогою встановити, яким чином був знайдений її номер телефона. Вочевидь, журналістку не задовольнили пояснення самого Бояренка про російський інформаційний ресурс LiveJournal, де фігурує цей номер у публікації 14-річної давнин.

Виникає питання, чому прокурор Офісу генпрокурора України присвячує свій час дослідженню російських ресурсів, більше того, довіряє інформації, опублікованій на цих ресурсах, та подає її як обґрунтування своїх дій? Чи відповідає такий прокурор своїй посаді? Запасаємося попкорном та чекаємо наступного акту цієї цікавої драми, яка буде після того, як Офіс генпрокурора та КДКП надасть відповіді на запит журналістки.