Корупція і гнів: коли терпець урвався

Сьогодні хочеться кричати від безсилля і розпачу! Моя стрічка новин просто горить — 80% постів про “6 мільйонів” і харківських корупціонерів. Але мені, харків’янці, вже байдуже на ці скандали! Ви думаєте, що тільки ви побачили це? Або що корупція — це новина? Та ми в цьому лайні вже давно! Чому ви не говорите про справжні причини? Чому ці хабарі взагалі існують?!

Я скажу те, що всі бояться озвучити, особливо перед виборами: чоловіки мають право вибирати — хочуть вони загинути на цій війні, чи повернутися до своїх сімей! І якщо держава вимагає від людей залишатися, то повинна дати їм хоча б мінімальні умови для життя. Робочі місця? Немає. Безпека? Смішно. Гарантії на майбутнє? Про це можна тільки мріяти.

Куди зникає життя?

Як роботодавець, я скажу відверто: фахівців просто не залишилось. Ті, хто є, бояться виходити з дому через ТЦК. Податки душать. Зарплати піднялися, але тільки тому, що платимо за відсутність професіоналізму. Комунальні платежі лізуть до небес. Люди в тотальній депресії. Міста розсипаються на очах. Ми живемо як зомбі — не знаємо, чи прокинемось завтра.

Закони? Вони давно втратили сенс. У розбитих регіонах країни закони суперечать тому, що відбувається в реальності. А хто в Раді це бачить? Там сидять люди, які не мають жодного уявлення, в якій країні вони живуть! Це зборище імпотентів, які не здатні ухвалити рішення, що рятуватимуть нас!

Що далі?

А далі? Люди на межі. Всі втомилися настільки, що мріють про ці “6 мільйонів”, щоб втекти подалі від цього хаосу.

І найжахливіше те, що всі мовчать про справжні причини! Краще б ви обговорювали призначення Мустафи Найєма! Пів року на посаді в Агентстві з відновлення — і що? А тепер він “радник з питань корупції”. Серйозно? Черговий проєкт на гроші США та Британії, чергова “боротьба” із корупцією. І що з цього виходить? Нічого!

Як вийти з цього лайна?

Треба нарешті перестати грати в “закони” та “реформи”, які не працюють. Потрібна революція відповідальності! Потрібно, щоб кожен взяв відповідальність за себе, за свої дії. Ми не можемо чекати, поки система зміниться зверху, бо вона цього не зробить.

Вихід простий, але жорсткий:

• Відкритість і прозорість у кожному рішенні, на кожному рівні — від найнижчого до найвищого.

• Покарання за корупцію має бути швидким і неминучим.

• Ті, хто залишається, мають мати роботу, підтримку та безпеку.

• Ми повинні створити умови для розвитку людей, а не просто виживання.

Ми не можемо більше мовчати! Вийти з цього лайна можна тільки разом, коли кожен з нас перестане бути частиною цієї хворої системи. Потрібно, щоб ми взяли відповідальність за зміни на себе. Бо якщо ми цього не зробимо — залишимося заручниками корупції та безвиході назавжди.