Як у краплі води

Наважусь стверджувати, що головний ворог України наразі всередині, а не на фронті. Росія нас хоче знищити. Ми чинимо опір. В перспективі століть це радше нормальність, аніж виняток. Росію ми навряд чи змінимо. Але ми здатні змінити себе. І саме від цих змін залежить, вистоїмо ми у нерівному двобої чи впадемо. Тому я переконаний: аби виграти на фронті ми маємо радикально змінитися в тилу.

А тут, в тилу, наш спільний з росією ДНК неефективності, сервілізму, корупції та надії на авось перемагає "ген свободи і гідності", який не раз рятував нас від повернення в "русский мир". Ми знову, як у 2003 та 2013, у точці біфуркації. В якій або знайдемо в собі сили – і не дамо раковій пухлині поглинути нас, прикриваючись патріотичними гаслами та жовто-блакитними прапорами, або знову розчинимось в мороці "російського моря". І саме від результату внутрішнього герцю залежить, чим завершиться російсько-українська війна. Бо, як відомо, маленьке зло ніколи не переможе велике зло, як і малоросія ніколи не здолає великоросію.

Цього року Басманний суд Москви засудив мене до 5,5 років колонії загального режиму. Я це сприйняв, як визнання заслуг ПДМШ і моєї скромної персони за 10-літню роботу на фронті. Втім на днях дізнався, що українське "правосуддя" крокує стопами своїх російських колег. Не здивуюсь, якщо до російського вироку згодом додасться "подяка" від української держави.

Колись я писав про непросту історію взаємин з Анатолієм Шумським, непересічним чиновником Держкомзему та ДІАМ часів президентства Януковича та другом сумнозвісного Олександра Рувіна. Тому тут лише нагадаю у загальних рисах. На початку 2023 року пан Шумський подарував Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова земельну ділянку та обʼєкт незавершеного будівництва у с. Лобачів Білоцерківського р-ну Київської області. Коли ми вклали в будівництво реабілітаційного центру на території цієї ділянки бл. $2 млн., пан Шумський передумав, став розповідати, що ми його "рейдернули" і вимагати $ 1,8 млн. (згодом цифра впала до ;1 млн.) за півгектара землі за 150 км від столиці та аварійний недобуд, яким ми мусили знести. Коли блокування підʼїздів до ділянки та будівництва на ній не переконали нас шукати для пройдисвіта мільйон і ми – попри всі перешкоди – продовжили будувати ребцентр для ветеранів, Шумський пішов протореним шляхом – вирішив "заганяти" ПДМШ кримінальними справами. Вочевидь, дуже потрібні гроші. От тільки ми, як прозорий та відповідальний фонд, який співпрацює з відомими міжнародними та українськими компаніями та проходить щорічний аудит у одної в провідних аудиторських мереж світу, категорично відкидаємо участь в будь-яких непрозорих угодах та схемах, які так полюбляли чиновники часів проФФесора-президента.

Здавалося, якщо між колишніми партнерами є суперечка, потрібно йти до суду – і вирішувати спір у цивілізований спосіб. Коли стало зрозуміло, що наші шляхи з Шумським остаточно розійшлись, а його умови розставання по-джентельменські абсолютно неприйнятні, ми були готові до вирішення усіх суперечок в чесному та відкритому судовому процесі, оскільки безмежно цінуємо довіру наших донорів і діємо виключно в межах закону та відповідно до принципів доброчесності.

Та не так сталося, як гадалося. За останні півроку з подачі Шумського проти ПДМШ було порушено низку кримінальних справ, які Національна поліція України розслідує вкрай непрофесійно (я, приміром, фігурую в матеріалах справи як "Друзенко Г.М.", хоча достатньо загуглити, аби дізнатись, що моє по-батькові "Володимирович"), але із завзяттям, вартим кращого застосування під час війни.

В чому нас звинувачують? В тому, що увійшовши в довіру, я видурив у Шумського земельну ділянку з обʼєктом незавершеного будівництва на ній. Зачарував, підманув – і змусив "матьорого чиновника" подарувати ПДМШ (не собі!) 0,45 га з десятків, якими (за дивним збігом з фактами своєї "держкомземної" біографії) володіє наш "благодійник". І як можна зрозуміти з фабули справи, ми навіть підозрюємось у підробці підписів на нотаріально засвідченому договорі дарування, де фігурують автографи Анатолія і його дружини, яка спеціально приїхала з Відня, аби нотаріально засвідчити свою згоду на дарування. За ще одним дивним збігом обставин цю ділянку Шумському теж подарували 2016 року, а її оціночна вартість дивним чином виросла з 15 до 178 тис. грн. Але то, як то кажуть, таке...

Фабула цього "кримінального правопорушення", яке розсідує слідча НПУ в Білоцерківському району цілий майор ГУ НПУ в Київській області Яна Швень, настільки абсурдна, що справу за вказівкою прокурора було закрито за відсутністю події злочину – але (о диво!) за закритою було справою знову проводяться слідчі дії!!!

Можна було б вдатися в подробиці інших справ, зокрема про блокування заїзду на ділянку вантажного автотранспорту, а потім звернення до екологічної інспекції про невивіз будівельного сміття. Але і тут ми дали раду проблемі – Екологічна інспекція прилюдно визнала, що наразі не має претензій до ПДМШ. Справа не в конкретних провадженнях – справа в тому, на кого працюють українські правоохоронці (і "правоохоронці"), які наразі поділились. Частина захищає закон і ПДМШ – частина із завзяттям, вартим кращого застосування, – втілює план Шумського про визнання недійсним договору дарування та стягнення майна ПДМШ як компенсацію заподіяних йому збитків. Коли твій особистий друг Рувін, в обʼєктивності експертиз, які вимальовуються в рамках закритого було провадження, можна навіть не сумніватися...

Звичайно ми будемо боротися. Бо правда і право однозначно по нашому боці. Але, якщо Шумський врешті-решт виграє, фронт без ПДМШ не впаде. Репутація України, в якій колишній чиновник завдяки особливостям національного правосуддя, прибере до рук будівлі комплексу майбутнього ребцентру, проінвестовані грантом глобальної компанії Pfizer, також сильно не впаде – просто падати далі не особливо є куди. Постраждають головним чином поранені та хворі на фронті. Але їм, на жаль, не звикати, що держава ставиться до них, як мачуха, а не як мати.

Справді набагато важливіше інше. В усій цій історії, наче в краплі води, віддзеркалюються засадничі хвороби України. Представники якої настільки звикли конвертувати владу у власні статки, що нічим – окрім масштабу – не відрізняються від своїх російських візаві. Конфлікт Шумського та ПДМШ – це про боротьбу решток імунітету українського суспільства з раковою пухлиною чиновників-корупціонерів, яких не цікавить ані Україна, ані десятки тисяч жертв, покладених для збереження української державності, ані зруйновані українські міста та сплюндровані українські долі – їх цікавить тільки бабло, бабло і ще раз бабло. Як рак не цікавить життя тіла, яким воно живиться. Врешт-решт такі ракові клітини чудово адаптуються до будь-якої влади та за будь-якого режиму. Вони вміють тільки висмоктувати усі соки з того організму, на якому паразитують. І перемога цих паразитів торує шлях до поглинання українського світу російським морем. Бо у цієї ракової пухлини некрофільський російський ДНК. І коли цей рак доїсть Україну зсередини, тоді фронт впаде. Бо який сенс тримати російську навалу на фронті, якщо вона ментально перемогла в серці України?

Тому – як і півроку тому – я звертаюся до українських правоохоронців. Тих, для кого слова "право", "честь", "гідність", "Україна" не є пустопорожніми звуками. Ми не просимо допомогти чи посприяти ПДМШ. Ми просимо захистити справедливість і закон! Бо якщо вони програють в нашому маленькому герці України з малоросією, згасне ще один промінчик надії. Пустеля продажності та меркантилізму поглине ще одну оазу життя і самопожертви. Ми станемо сутнісно на крок ближчими до тих, чию навалу тримаємо на фронті такою страшною ціною. І коли ми раптом побачимо під українським прапором ту саму ненажерливу порожнечу "русского мира", нездатну любити й дарувати, а тому озлоблену на весь світ, ми програємо цю війну. Бо не залишиться за що воювати, оскільки виявиться, що прапори і мова різні, а сутність – однакова...

Панове правоохоронці, якщо вашими руками вбʼють ПДМШ, для багатьох, дуже багатьох це стане сигналом, що Україна невиліковна. У багатьох ви вбʼєте надію на майбутнє. А надія – це головне, на чому зараз тримається і фронт і тил.

На фото: Шумський у нотаріуса, одразу після того, як його "ввели в оману" і "примусили" подарувати ПДМШ земельну ділянку та недобуд...