Не ставте дату перемоги: як зберегти мотивацію в умовах війни

У 2022 році нашою ключовою задачею було зарядити народ на тотальну боротьбу. Чому це було важливо? Тому що віра в перемогу — це те, що тримає будь-яку країну на плаву під час війни.

Але що більш важливо — не можна було говорити людям про конкретні дати перемоги. Все просто: якщо ти знаєш, що до перемоги ще далеко, у багатьох може виникнути бажання "пропетляти". І тут вже не йдеться про те, щоби йти в армію чи активно боротися. Замість цього люди можуть подумати: "А може, я пересиджу? Ще є час, нехай інші йдуть".

Тому я завжди казав: вірити в перемогу потрібно, але безглуздо називати конкретні терміни. Перемогу треба тримати в головах, а наголошувати варто на тому, що ми зараз боремося за виживання. І це слово — виживання! — має бути у вжитку якнайчастіше, бо саме за нього ми воюємо.

Перше, що ми повинні зробити, - це вижити і зберегти українську державність. Усе інше, як-то вступ до різних союзів, стає другорядним. Якщо не збережемо державу, ці деталі втратять сенс. Тому спочатку — виживання, а далі будемо розбиратися з усім іншим.

Як і в бізнесі, у війні не можна покладатися на випадковості. Так, "чорні лебеді" трапляються, згадати хоча б Прігожина і його марш на Москву. Цього жоден військовий експерт не передбачив. Такі речі можливі й в майбутньому. Що це означає для нас? Навіть якщо росіяни раптово втратять контроль над фронтом або Путін помре, нам будуть потрібні резерви. Резерви, щоб змітати все на своєму шляху і закріплювати успіх. І ці резерви — це наше домашнє завдання. Ніхто не хоче мобілізації, але це наша передумова виживання.

Моєму сину 10 років, йому теж не подобається робити домашні завдання. Але треба, бо це частина навчання. Так і тут. Нам може не подобатися мобілізація, але це домашнє завдання для всієї країни. І ми повинні його виконати, бо без цього ми просто не впораємося.

Багато хто запитує мене, як вирішуються питання, коли говориш з високопосадовцями, депутатами, генералами. Чесно? Великі розмови не працюють. Працюють тільки конкретні дії. Ти приходиш із чіткою, маленькою проблемою і з готовим рішенням.

Показуєш: ось проблема, ось проєкт змін, ось алгоритм дій. І тоді є шанс щось змінити. Отак все і працює: поступово, маленькими кроками. Тільки тоді можна досягти результату.