Ескалація

«Колективний захід» боїться росії. Вони знаходять тисячу і одну відмовку, щоб не дати Україні шанс на перемогу. Всі ці історії, про те, що світ боїться хаосу після поразки Кремля і посилення Китаю лише димова завіса, за якою ховається панічний страх перед росією і втягуванням у війну ситого Заходу.

Єдине в чому наші «західні партнери» завжди правдиві так це в страху перед ескалацією. Тому вони намагаються нам дати на стільки мало зброї на скільки це можливо, щоб Україна не програла, але при цьому в жодному випадку не виграла. Тож якщо припустити, що Україна, як держава, хоче нарешті розв’язати російське питання, шляхом знищення Кремля, то наші цілі із колективним заходом принципово не співпадають.

Ситуацію погіршує і те, що через брак професійних дипломатів Україна не розмовляє із «союзниками» їх мовою. І я зараз не про акцент Залужного, а про те, що жодний конгресмен із профільних комітетів Конгресу США  не мали інформації від нашого Посольства, яка конкретно зброя потрібна Україні у 2025 році. Тобто при всьому бажанні допомогти, вони позбавлені чіткої візії.

Але питання в іншому. Українцям слід собі задати питання, а що нам втрачати? Чи ми боїмося «ескалації» так само, як його боїться цивілізований світ? Чи зміниться наше життя, від того, що росіяни почнуть знов розмахувати своєю ядерною в’ялою боєголовкою?

Відповідь дуже проста – ні. Ворог зробить все, щоб українці цієї зими замерзли до синього кольору. Вони будуть бомбити ТЕЦ, ГЕС, газорозподільчі станції і бойлерні. Все що має відношення до тепло- і енергогенерації є пріоритетною ціллю росіян. Задум простий, змусити "насєлєніє" вимагати від Зеленського мир на будь яких умовах.

Але це наша реальність, а реальність ситого заходу в цей момент казати про занепокоєння. То може нам всім потрібна ескалація? Може Україні потрібна вже та війна на Тайвані і «шахеди» з «геранями», що падають на Варшаву?

Історія нас вчить, що США буде уникати війни на стільки довго на скільки це буде можливо. І тільки гроби американських солдат змусять їх включитись на повну. Згадайте Перл-Харбор і усвідомте, що я маю рацію.

Колективний захід прокидається лише тоді, коли відчуває загрозу. Подивіться на таблиці допомоги Україні з боку Вашингтону і зрозумійте, що тільки острах того, що росіяни переможуть і війна перекинеться до Прибалтики, а відповідно і НАТО, змушує їх ще хоч якось підтримувати Україну, а розміри і темпи падають і це тенденція. І не важливо чи зміняться персоналії в Білому Домі. Острах перед росією і потрясіннями буде робити свою справу.

Тому Україні не слід боятись «ескалації» більше того, ми маємо мріяти про те, щоб цей світ нарешті розробився Великою війною , адже тільки це змусить колективний захід прокинутись. Інакше нас чекає продовження цього унилого гівна, коли ми будемо гинути, а «союзники» попиваючи мохіто розповідати нам, як треба воювати і сміятись за нашими спинами, адже ніколи б в житті вони не воювали нам так, як самі радять.

ООН повторила історію Ліги Націй, світовий порядок, який неадекватні ліберали вважали «кінцем історії» зруйнований остаточно, і старі боги падають з Олімпу, і наша сила в тому, що ми вже нічого не боїмось, і ми в нових реаліях більш адаптовані до того триндеця, який чекає світ.

Мир все одно летить у прірву, так давайте перестанемо цього боятись.