Реверс нездорового глузду, або Чому Україна – не країна робінгудів

 Гадаю, ніхто не посперечається, що місцеве самоврядування було і є одним з ключових стовпів нашої боротьби проти окупанта. Громади масштабно допомагали і продовжують допомагати Збройним силам, страждають від ударів ворога і відбудують зруйноване, опікуються ВПО, приймають поранених і лікують ветеранів, турбуються про сімʼї військових. Весь цей час громади були надійною опорою держави.

Важливо також розуміти: аби виграти війну, нам потрібна не лише потужна армія, а й сильна економіка, що працює. 

Військо фінансується з бюджету, а бюджет формується з податків, які сплачують громадяни і бізнес. Якщо не працюватиме економіка - не буде, звідки утримувати армію. І це шлях до поразки.

Ці прості істини ніби очевидні, але зважаючи на перипетії з прийняттям бюджету-2025, виходить що не для всіх наших урядовців та нардепів.

Є таке поняття, як реверс, тобто вилучення коштів з місцевих бюджетів у державний. Вилучення відбувається тоді, коли громади мають вищі порівняно із середніми в країні показники збору податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). Тобто в громадах налагоджена робота, розвиваються виробництва та інші бізнеси, створюються робочі місця, відповідно, збільшується обсяг сплаченого ПДФО. І за це їм «подяка» - обовʼязок платити реверсну дотацію, тобто віддавати частину коштів державі.

Таких громад в Україні є 189, які успішні та фінансово спроможні, попри війну. Це ж добре для країни, правда? Адже якщо в цих громадах гаразд з місцевим бюджетом, то це автоматично означає, що й державний бюджет гарно наповнюється. Більше податків - більша підтримка ЗСУ - ближче до Перемоги!

Як би мала вчинити мудра держава?

По-перше, дати можливість розвиватися успішним. В ідеалі - навіть підтримувати їх. Але в українських реаліях такими категоріями ніхто не мислить. Хотілося би просто, щоб не заважали і не забирали те, що належить громаді, належить людям.

По-друге, ефективна держава має допомагати тим, хто потребує. Дійсно, є прифронтові громади, є ті, кому складніше. І це одна з функцій держави - їм допомагати.

Як же поводиться влада? 

Вилучає реверс в успішних громад, позбавляючи стимулу для роботи і можливості підтримувати армію. Натомість зберігає за собою дотацію (у значно більшому розмірі), яку фактично буде розподіляти в ручному режимі.

Ну така собі в теорії країна політиків-робінгудів! Тільки-от ми живемо не в казці і ворог наш – не король та його лихі порядки, а дуже холоднокровна країна-сусід.

Оці гіпотетично-благородні наміри - це дорога в нікуди, яка забетонує будь-який розвиток економічних процесів. Невигідно бути успішним - зручно бути дотаційним. Без економіки, яка працює, війну неможливо виграти. Скільки б допомоги не виділяли наші міжнародні партнери.

Ви скажете, що в країні війна і потрібні кошти на ЗСУ.

Саме так, і місцеве самоврядування забезпечує цю підтримку. Скажімо, місто Львів цього року на допомогу армії витратить понад 1 млрд гривень. І це не зважаючи на те, що у 2014 році було вилучено так зване військове ПДФО. До речі, вилучення відбулося, але ці кошти державними структурами так і не було використано у повному обсязі. В менеджменті це називається пляшкове горло (bottleneck) - вузьке місце у виробничому чи управлінському процесі, що не дозволяє забезпечити ефективність.

Коли в країні здійнявся ґвалт через реверс, тоді почали шукати пояснення такого вчинку. Що потрібно допомагати прифронтовим громадам, яким значно важче. Так, їм важче, і тилові міста таким громадам допомагали і готові надалі допомагати. Але хочемо це робити напряму: через міжмуніципальні угоди та прямі субвенції. Тоді кошти точно дійдуть до адресата, а не розчиняться у загальному бюджетному казані та не застрягнуть у «пляшковому горлі» неефективних бюрократичних процедур.

Наша пропозиція така: 

відмовитися від вилучення у громад реверсної дотації, але визначити цільовим призначенням цих коштів безпосередню підтримку ЗСУ та прифронтових громад. Така підтримка не потребуватиме посередників. Це буде справедливо і ефективно. Впевнений, з таким підходом погодяться усі 189 громад, які підпадають під реверс.

Проблема реверсу розколює суспільство і принижує громади, протиставляє державний та місцевий інтереси. Натомість, щоби зберегти країну, нам потрібна єдність. Єдність всіх державних інституцій, місцевого самоврядування, громадянського суспільства. Всі мають працювати в унісон заради єдиної мети. А наконечником цього обʼєднання зусиль є, звичайно, Збройні сили України, які били ворога і продовжують бити. У цьому і тільки у цьому разі буде така бажана Перемога.