Освітні можливості – очевидний та ефективний шлях реінтеграції ветеранів

Міжнародні донори фінансують навчання ветеранів. Чому цим варто скористатися?

За даними дослідження IREX від 2021 року, 42% ветеранів не повернулися на попередні робочі місця. А серед тих, хто повертався на старе робоче місце, приблизно половина пропрацювали близько 3-6 місяців й звільнялися. При цьому тодішні ветерани служили в середньому 12-14 місяців. То ж який буде відсоток неповернень на попередні робочі місця серед тих, хто вже станом на сьогодні відслужив понад 30 місяців?

Ринок праці – серйозно просів. І якщо раніше він був орієнтований на роботодавців, які могли диктувати умови, то сьогодні він стає все більш клієнтоорієнтованим. Працівник визначає правила співпраці з підприємством. За даними сайту robota.ua, якщо у лютому 2022 року (до повномасштабного вторгнення) працівник мав здійснити 14,8 дій для отримання роботи, то сьогодні лише 1,8. Тобто просто захотіти й відправити резюме.

Отже, роботодавці змагаються між собою за працівників. Історично склалось, що у нас роль освіти могла взагалі не впливати на те, чим займається людина. Добра половина моїх одногрупників-політологів ніколи не працювала в цій сфері. Та й загалом економісти легко можуть перейти в дизайн, а педагоги пробувати власні сили у фандрейзингу. Немає ліцензування й обмежень. Єдине, що може тримати всіх на плаву — хист і портфоліо. Та чи таким буде ринок праці й надалі?

Найперше з чим зараз зіштовхуються працедавці — брак кадрів серед вузькопрофільних фахівців та представників робітничих професій, які могли б якісно виконувати свої функції. В цій історії особливо страждають сфери сільського господарства, транспорту, будівництва та інші працедавці, що зав’язані, в тому числі на робочі спеціальності.

І так, спираючись на попередні дослідження варто визнати, що чим довше триватиме зменшення кадрів на ринку праці — тим більше ресурсів працедавцям доведеться вкласти у підготовку чи перепідготовку майбутніх працівників. Причому, тягар може лягти в першу чергу, на приватний бізнес, що своєю чергою — запустить ланцюгову реакцію. Кошти, виділені на підготовку та перепідготовку персоналу фіксуватимуться у бюджетах, що надалі призведе на підвищення цін на ті товари чи послуги, які виробляє конкретна компанія. За результатом — ця історія просто вдарить по кишені кінцевого споживача.

Кожен вкладений в Україну долар має приносити максимальний профіт

Крайній рік на більшості офіційних та неофіційних зустрічах з міжнародними донорами, часто другим питанням після безпекової ситуації — є питання робочої сили та економічної стабільності України.

Міжнародні організації підтримують в Україні проєкти, які спрямовані на посилення економічного добробуту, зокрема тих, що стосується сфери освіти та працевлаштування. Чому вони взагалі це роблять?

Насправді проєкти міжнародних організацій — це гарна можливість протестувати ті чи інші інструменти підтримки, чи розвитку, які надалі держава може взяти на себе. Окрім цього, кожна країна-донор має власні інтереси, але так чи інакше всі зацікавлені в економічній стабільності в регіоні й Україні — як надійному партнеру.

Зараз Програма реінтеграції ветеранів, що реалізується IREX за підтримки Держдепартаменту США, запустила конкурс стипендій для ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин. До 500 USD виділяється на грант, який покриває короткострокові навчальні курси з будь-якої сфери. Це вже всьоме проводиться подібний конкурс. За досвідом попередніх років, найбільше ветеранів цікавили курси з вивчення іноземних мов, дизайну, а також вхідні професії сфери ІТ.

Приклади, що надихають

142 ветерани та ветеранки, а також члени їх родин отримали стипендії на навчання та перекваліфікацію з часів заснування конкурсу. Загалом дані щодо найбільш затребуваних напрямів серед учасників виглядають так:

Разом з тим, незважаючи на 6 попередніх успішних хвиль конкурсу, продовжую періодично чути скепсис щодо навчання. Я двічі отримував стипендію від IREX й підвищував власну кваліфікацію на курсах IT-project management, і хоча сьогодні я не працюю у сфері IT — інструменти та підходи використовую ті самі, що і PM. Технології тільки інші.

Також, в попередніх ітераціях програми стипендію отримав ветеран, який через травму спини не може повноцінно працювати сидячи чи стоячи. Єдина комфортна поза — лежачи. Він облаштував собі відповідне робоче місце, а завдяки гранту — пройшов курс Manual QA, що в ІТ-сфері має не дуже високий поріг входу, проте є популярною спеціальністю. Зараз він цілком себе забезпечує.

Також є приклад, коли дружина ветерана навчалася на курсах SMM. За сімейними обставинами вона змушена була покинути старе робоче місце й не мала змоги працювати повний робочий день. Проте з новими навичками швидко знайшла підробіток, який забезпечив їй фінансову стабільність і можливість працювати за гнучким графіком.

Загалом історій, коли невеликі вкладення в освіту можуть кардинально змінити життєвий шлях — безліч. Тому поки є технічна допомога від міжнародних партнерів — маємо її використати сповна, адже кожен вкладений долар можна примножити й отримати максимальний профіт у вигляді руху економіки й сплати податків.

Ну і на кінець, запитаймо себе, хто має опікуватись питанням відновлення людського капіталу, поверненням біженців з-за кордону та професійним підсиленням внутрішніх трудових ресурсів? Звісно, роботодавці це мають і будуть робити, адже у них просто немає іншого варіанту. Але це ініціативи на рівні окремо взятих колективів. Малих, середніх, великих… але окремих. Глобальні питання, такі як комплексні програми з стимулювання повернення українців з інших країн, вони не потягнуть.

Тоді чия це роль? Держави — скажете ви. І будете НЕ праві. Це роль всіх інститутів нашого суспільства. Звісно, в першу чергу, держави і всіх трьох її гілок влади. Але також і громад, бізнесу, організацій громадянського суспільства. Тільки разом можна досягти успіху в цьому комплексному питанні, і тільки підсилюючи одне одного.