Ідіотські рішення які вартують життя і здоров’я наших бійців
Частиною цих дій мені довелось бути.
Це сталося цим літом. Десь на сході.
Наша посадка (скрін на фото, посадка взята довільна, без прив'язки до місцини), в цій посадці є дві наші позиції (на фото відмічені синім), відстань між ним приблизно 300-350 метрів. Між цими двома позиціями вся посадка випалена, знищена, залишились самі стовбури дерев. За виключенням відтинку в метрів 60-70(на фото позначено прозорим червоним). Там дуже рясна рослинність, густі дерева, ще й плотний кустарник на додачу.
Десь під вечір, за годину до темряви.
Перебігши через поле, чотири пєдіка вскакують в цю плотну незгорівшу зєльонку між нашими позиціями(на фото - показано червоною стрілочкою). Дрон-розвідник помічає їх в самий крайній момент, коли вони вже вскакують в посадку (навіть не питайте як ворог зміг непоміченим пройти просто, в тупу, через усе поле завширшки 600м - то вже інша історія). Ховаються в зєльонкє і все, більше ми їх не спостерігаємо. Але вони десь тут, сидять в цих 60 метрах густої зелені. Адже вправо чи вліво - голі просіки і ми їх точно змалюємо.
Відповідно на весь цей шабаш вилітаємо ми зі скидами, починаємо гранатами просто прокидувать цю зелень. Окопів, бліндажів, нор - там немає, виключно густа-густа зелень. Вони зашкерились і не шорхаються. Ми не бачимо їх ні зверху, ні з боку. Кидаємо навмання - по квадратам. Більше для того щоб їх "придавить" і не дати нікуди вийти до настання темряви.
Тут на мене в ефір виходить командир підрозділу в зоні відповідальності якого ми тоді працювали і просить припинити "прокидку", адже зараз наша піхота піде на зачистку тої ділянки.
Я кажу: "Чекайте, нашо ризикувати людьми, якщо зараз за 40 хв вже буде темно, ми їх вишукаємо дронами з тєпляком і спокійненько їх зачистим з дрона за 2-3 вильоти 30ю, а на світанку законтролим, тоді вже піхота просто зайде позбирає з них зброю, радєйки..."
Відповідь мене шокувала: "Ні, рішення прийнято, там є пару досвідчених хлопців, візьмуть з собою молодих, їх теж треба навчити. Більше не кидайте, група висувається на зачистку."
Пішла група. Три чи чотири з одної сторони і двоє з іншої. Ми за цим всім спостерігаємо через монітори. Пройшло хвилин 15. Група зачистки на відкат. Напоролись на пєдіков, ті їх постріляли із засідки. Як результат - в нас один 200, два чи три 300.
В ефірі: "Канада, група відкатилась, працюйте."
Дочекались повної темряви. Знайшли їх в тих чигирях через 3Т. Розмотали в хлам з 30Т протягом години. Знищили всіх чотирьох окупантів. Нарізку відпрацювань (саме тих, з того вечора) я викладу в коротенькому відео під цим дописом.
*для тих хто "не бачу цілей, в шо ви там кидаєте - не розумію" - просто повірте, все лягає в яблучко, так як треба.
Нащо було ризикувати людьми? Навіщо хлопців поклали? Я не знаю.
Чи то щоб відмітитись що все самі зачистили і подати гарні рапорти, чи можливо самі хлопці, на позиції, наполягли і переконали командирів що все зроблять? Не знаю. І ніколи не дізнаюсь.
Якби не було - краще ризикувати дронами, ніж людьми.
Честь і хвала нашій піхоті.
Полеглим вічна пам'ять.
А так він мабуть ще й медальку отримає.
Отріцатєльний отбор.
Гасло для оцінки діяльності командира в "********" ЗСУ.
Самі, все самі повинні. Ніхто крім нас.
2. Бомбер міг би відмовитись виконувати цей вочевидь помилковий наказ командира, який вочевидь створював ЗАЙВИЙ РИЗИК = ЗАЙВУ ЗАГРОЗУ ЖИТТЮ І ЗДОРОВ'Ю наших людей, повідомивши тому командиру, що бомбардування не буде припинене поки ворогів не буде знищено, тобто, до +20 хвилин після настання темряви (а ще краще: ми вам повідомимо про результати нашої роботи і про те, чи є після цих результатів необхідність діяти ще якось додатково чи такої необхідності немає).
2 Ага, міг би. І наступного дня став би піхотинцем.
Вєлікая українська рабовласницька армія передає вам всім привіт.
Хоть поржом