Необхідна умова нашого виживання - тотальна мобілізація
Під час смертельно-небезпечної колізії людське тіло мобілізує всі свої ресурси заради виживання та інколи демонструє справжні дива реакції, сили та витривалості. Це відбувається за долі секунди, на інстинктивному, підсвідомому рівні. Людина тільки потім, постфактум, дивується своїй чарівній здатності до миттєвої мобілізації всіх сил.
В людському суспільстві реакція не смертельну небезпеку проходить трохи по іншому. Тут все складніше і масштабніше завдяки тому, що питання виживання для суспільства практично ніколи не потребує миттєвої реакції, тут достатньо часу для рефлексії та розумної дії.
Для проведення дійсно розумної дії спочатку необхідно її осмислити. Давайте спробуємо.
Почнемо з трохи дивного запитання: чи здатна Україна, навіть при умові проведення тотальної мобілізації свого населення, перемогти Росію на полі бою самостійно, без військової допомоги, тобто прямої участі у війні армій інших країн?
Відповідь як на мене є доволі очевидною: наші шанси на самостійну перемогу вкрай незначні, якщо наш ворог, значно більший і сильніший за нас, проявить достатню наполегливість. А москалі, станом на сьогодні, виглядають як такі, що готові вести війну стільки часу і вкладати в неї стільки ресурсів, скільки буде необхідно для їхньої перемоги.
Висновок: якщо бажаємо вижити та зберегти незалежність, тоді потрібно шукати союзників. Матеріальна допомога країн Заходу – це добре. Але без реальних союзників, тобто країн, армії яких допоможуть нам на полі бою, наша війна може стати війною приречених.
Наступне питання: чи мають народ і уряд України моральне право, не здійснивши свою тотальну мобілізацію на боротьбу проти ворога, вимагати і очікувати від інших країн участі їх військ у нашій війні? Питання риторичне. На сьогодні наші партнери вже починають пояснювати свої обмеження в постачанні зброї тим, що у нас на фронті не вистачає людей. Навіщо ви у нас просите ще більше зброї, якщо у вас не вистачає людей на фронті, щоб її використовувати? І не вистачає людей на фронті не тому, що всі загинули, а тому, що тотальна мобілізація провалена, якщо взагалі ставилась за мету.
Отже тотальна мобілізація – це необхідна умова для продовження нашої боротьби і для того, щоб знайти союзників, а отже отримати шанс на перемогу.
Звідси висновується інша необхідність, а саме необхідність в заміні людини, яка провалила виконання свого головного посадового обовʼязку – робити все необхідне для захисту країни. А зараз, як ми зʼясували, найнеобхідніша річ – це мобілізація. Нагадаю, за мобілізацію населення під час війни, згідно Конституції України, відповідає Президент України.
То що, вибори не на часі? Проведемо після війни? Ви хотіли сказати, після поразки?
Без тотальної мобілізації ми не вправі розраховувати на допомогу союзників на полі бою. Без допомоги союзників наші шанси на перемогу примарні.
Або тотальна мобілізація і можливість перемоги, або … . Вибирайте.
Народ раздражает, когда к нему подходят с "вимогой", а на просьбу уточнить вимогу - отвечают что это тайна. Ну это все равно что хз, посадить человека в тюрьму с тайным приговором. Абсурд же, да?
Такие тайны не порождают ничего кроме очередного недоверия (которого на фоне коррупционных зашкваров и так ого-го), а уж как отпетлять человек найдет.
Еще в начале-середине 2023 нужно было выйти с коммюнике и сказать честно: враг наступает, сил не хватает, потери большие, далее мы либо всеобщемобилизируемся, либо сдаемся на милость врагу, выбирайте.
А так ... третий год потерь нет, третий год контрнаступления и перемоги, третий год бредят границами 1991 года, завтраком в Керчи и ужином в Москве, но по факту мобилизация не прекращается, а если обманывают здесь, значит обманут и там - и любой адекватный человек будет этот процесс саботировать, начиная от сидения дома и заканчивая СЗЧ для невезучих.
Якою дуже цікавиться таваріщ майор вище.
кажете принципу "або-або" не існує в цьому світі. добре.
хочу подивитися на ваш третій вибір, коли до вашого міста прийдуть орківські "освободітелі"
Конституція України
Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.
Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:
1) відставки;
2) неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
Однак, по мірі того, як ворожий наступ нарощує темпи, а з фронту приходять нерадісні звістки про просування супротивника і відсутність у ЗСУ сил і засобів щоби його спинити, все більше приходить на думку ось таке:
Виглядає, що Зеленський хоче поступовою здачею пітьмі населених пунктів і території на Сході України дотягнути до інавгурації Трампа, а після цього на фоні тиску нової адміністрації США погодитись на капітуляцію на умовах ***** - в
митирозвести руки і сказати: "А що я можу зробити?". Або взагалі довести ситуацію на фронті до суцільного провалу і поразки, щоби всі довкола вже "дозріли" і стали його благати, щоби він врешті зупинив бойові дії.В обох випадках це стане катастрофою для України і українців.
Тому єдиним виходом в ситуації, коли Зеленський схилятиметься до підписання капітулянських умов з пітьмою, буде вимога його відставки з поста Президента України та його заміна на іншу людину, яка в змозі консолідувати суспільство та мобілізувати народ на продовження боротьби.
Формально така заміна відповідає нормам Конституції (п.1 ст.108, ст.112) та Закону "Про правовий режим воєнного стану" (ч.3 ст.11). Адже зміст слова «достроково" у ст.108 Конституції поширюється також й на випадок продовження президентських повноважень згідно із Законом за відсутності відповідної конституційної норми (цитата) "до вступу на пост новообраного Президента України, обраного після скасування воєнного стану".
А після цього в.о. президента й за сумісництвом Голову Верховної ради можна буде змінювати простою парламентською більшістю.
До речі, це можна зробити і зараз, не чекаючи на прихід Трампа.
Тут цікава позиція опозиції в особі фракції "ЄС" або вірніше в її відсутності - вона чомусь вже довгий час перебуває в якомусь анабіозі, не реагуючи на жодні провали зе-влади. І цей вакуум заповнюють або журналісти-блогери, або Безугла. Мимоволі закрадається думка про якусь домовленість Порошенка із Єрмаком чи Зеленським, що ви мене не рузаєте і випускаєте за кордон, і я вас не рухаю. Як виборцю не хотілось би далі розчаровуватись у ньому і в його команді.
(звісно їй активно допомагали "друзі", але тим не менш).
П.С. І все ж я думаю що в України ще є шанс на непогане майбутнє, якщо буде повноцінний мир і подальша зацікавленість з боку ЄС.
Якщо ви знаходитесь в Польщі (а не просто ваш старлінк, як це буває у військових), то ваш вибір зроблено. Займайтесь справами Польщі - це тепер ваша держава.
Якщо ж ви в Україні, але не збираєтесь її захищати, бо вам прокурори заважають, чи там якісь Крупи з Умеровими, то ви вже також зробили свій вибір - ви збираєтесь бігти чи здаватися разом з ними.
Якщо ж ви збираєтесь стати справжнім громадянином України, то шукайте свій підрозділ, свого командира і ставайте до лав ЗСУ.
А потім подивимось здатні ми з вами разом, чи нездатні захистити свою державу.
людей? экономики? или всего вместе-как того требует закон о мобилизации?
Ходите ви все навколо справжньої причини цього бардаку, не відповідаючи на питання «хто». Хто це все очолить? Це принципове питання, адже від цього залежить результат
ми ще не програли, але на шляху до цього.
ключове питання навіть не кого поставити на чолі, а як змінити поточного командира.