Про переговори, які вже почалися, але їх немає
1. Путін не хоче переговорів, але розуміє, що йому доведеться в них брати участь (нафта по 50 залишається напівміфічною, але й напівреальною опцією). Власне необхідність Путіну взяти участь в переговорах - це майже доконаний факт, який є базовим для розуміння багатьох інших процесів.
2. Путін вичерпав всі ресурси для підняття ставок (орєшнік, навіть запущений на Київ, не змінює нічого).єдина опція, яка в нього залишається - спробувати вимкнути Україну енергетично. Але поки йому це не вдається.
3. Я вже писав кілька разів, що головна дилема Путіна - психологічна (психіатрична). Він не досягнув і не зможе досягти головної ідеї війни - повернення Росії статусу геополітичного полюсу світу і необмежених поліцейських функцій на пострадянському просторі. З іншої сторони, продовження війни означає ще більше занурення в технологічну залежність від Китаю. Але зупинка війни означає, що він програв. Він - не Росія, а персонально він.
4. А тепер найважливіше. Виходячи з вищесказаного варто звернути увагу на те, що його тактика затягування часу, найближчим часом може перетворитися на іншу: виставлення таких умов, які змушуватимуть Україну відмовитися від переговорів, або точніше від першої етераціі пепеговорів, де ініціатива повністю знаходиться в руках Вашингтона). Останні тижні ми всі аналізуємо американський план Келлага, забуваючи аналізувати повістку дня, яку просувають росіяни. А росіяни дуже активно почали знову говорити про:
- нелегітимність влади в Києві;
- терористичність Києва;
Окрім того, не треба забувати про Стамбульські домовленості і вимоги по обмеженню ракетноі зброї та ПВО.
5. Ми можемо допустити, що росіяни вже зараз думають над майбутніми виборами в Україні, де вони хоч і не мають можливості впливати (ватний електорат складає, як максимум, 15%), думають, як переформатовувати під себе політичне поле. В тому числі і ставлячи завідомо принизливі вимоги по недопущенню тих чи інших гравців до виборів. І тут вони ставлять дві цілі: зробити так, щоб переговори зірвала Україна, а якщо це не вдасться, опосередковано вплинути на результат виборів. Хоча базовий сценарій для росіян зараз (повторюся - зараз, бо ситуація дуже динамічно змінюється в ледве не щоденному форматі) зірвати першу етерацію переговорів руками України.
Наочний приклад дуже простий. Є такі психи - вони себе кимось вважають - наполеонами, прокурорами, інопланетянами, мессіями, президентами... іноді навіть прасками і торшерами.
Яка звичайна логіка може переконати психа у тому, що він не мессія або не торшер?
Тільки галоперидол або лоботомія. І дуже страшно, коли шибзданутий недоносок якимось чином залазить у владу, уявляє себе президентом і ніби керує мільйонами людей. Дуже страшно. І дуже небезпечно.
дупурабство, бо вважають себе найхитрішими.Якщо це так і оточення псевдо-путіна водить зараз солом'яне опудало, видаючи його за путіна - то це ще гірша ситуація. Є таке відоме оповідання Едгара По - там психи захопили психлікарню, заперли персонал у підвалі і почали видавати себе за нормальний персонал.
Тоді мова вже йде не тільки про одного шизофреніка путина, а про цілу зграю душевнохворих. Це принципово нічого не змінює, але стає ще гірше. Наприклад, один псих путін не може запустити ядерну бомбу, але якщо там усі - психи, то ми ближче до ядерної війни ніж думаємо.
До того ж, якщо ідея про "колективного путіна" має сенс, треба враховувати, що "колективних психів" не буває. Є, очевидно, група людей, які переслідують певні цілі та володіють певними засобами, зокрема, грішми. Для таких людей втрата можливості користуватись грішми та благами, які вони забезпечують, це катастрофа.
Колективних психів не буває - але є таке явище - "колективний психоз". Його інколи відносять до медичних проявів, інколи до соціальних явищ. Найвідомішими прикладами є колективний психоз гітлерівської Німеччини, Італії при Муссоліні тощо. Сьогодні прикладів колективного психозу теж хоч відбавляй - Північна Корея, релігійні психози... Рашкостан поступово теж занурюється у стан колективного психозу - і Європа ризикує досить швидко отримати поряд із собою здоровенну "північну корею" з зазомбованим населенням і іржавими ядерними боєголовками. Власне, тільки колективним психозом можна пояснити суспільне схвалення того ідіотського способу седення бойових дій - так званих "м'ясних штурмів". Цивілізовані країни не здатні зрозуміти логіку рашистів - бо це вже "логіка" клічних шизофреників.
вікі
Тож переставайте вже видавати бажане за дійсне а ваші уявлення про світ - за реальність. Ви ж доросла людина в 21 сторіччі а не бабка зі Середньовіччя.
Щодо іншого згадайте пісню зі словами:
''і значіт нам нужна одна побєда, одна на всєх ми за ценой нє постоім...''
На Румунію подивіться спочатку, потім про русняві можливості впливати розмірковуйте.
А до персонажа "Бухта Провидения" два запитання:
1. Хто розпочав кровопроллиття?
2. Хто не хоче його зупиняти?
Вихід на кордони - це Перемога і відновлення суверинітету. Усе інше це шлях до неї.
Якщо виявиться, що Зеленський готовий на таку почесну капітуляцію в обмін на ще один "будапештський меморандум", щоби після цього оголосити про перемогу та цинічно піти на вибори, а у разі невдачі - благополучно здриснути за кордон, вважаючи свою оманську місію виконаною, то це буде прямим доказом його державної зради і підставою для імпічменту. Бо а ні український народ, ні армія таке не сприймуть. І продовжать воювати. Принаймні гаряча фаза триватиме ще увесь 2025-й рік. Із Зеленським чи без нього.
Та і ***** навряд чи прислухається до трампівських настанов і "сигналів від Зеленського". Адже в довісок до вже окупованих територій Сходу і Півдня України йому ще потрібно захопити Шевченківське родовище літієвих руд північніше Великої Новосілки, щоб задовольнити апетити Китаю, а також Курахівську ТЕС та шахти коксівного вугілля в Покровську. Тобто просунутись по фронту ще на 40-50 кілометрів. А окрім цього у давнішніх планах пітьми ще стоїть подача води в окупований Донецьк. Що неможливо без відтискання українських сил далеко за канал СіверськийДонець-Донбас. Тобто захоплення Часового Яру, Сіверська, Лиману і Слов'янська.
Тому без цих здобутків ***** свої війська не зупинить і ні на які переговори не погодиться. І це потрібно врахувати командуванню ЗСУ у плануванні воєнної кампанії на 2025 рік: як стримати сили ворога на головних напрямках ударів, завдаючи йому максимальних втрат, й водночас тихцем накопичити стратегічні резерви для проведення контрнаступальної операції, яка покладе край цій гарячій фазі російсько-української війни.