Що сказав би М. Гоголь як військовий експерт?

Цю аксіому знають усі, хоча сказати про неї можуть лише одиниці: оборонні закупівлі – це сфера, де неможливо не красти, незалежно від країни.

Інша справа, що існують обов’язкові й незмінні правило і межа:

- товар має бути якісним;

- маржа (неправомірна вигода) для всіх учасників процесу не може перевищувати 20% від вартості контракту (відсоток може змінюватися, але лише на зменшення).

Від людей (службових осіб) тут мало що залежить, адже так працює військово-технічне співробітництво (ВТС) в усьому світі.

_____________________________________________

В Україні бушують закупівельні пристрасті. 

То вкрали кілька мільярдів на закупівлі чи то мін чи то немін (віднедавна у нашому лексиконі з’явилось нове слово «неміна» - це дорогий боєприпас, але якому не обов’язково вибухати).

То намагаються вкрасти (чи вже прихопили) більше, ніж кілька мільярдів на закупівлі зброї, боєприпасів, інших товарів військово призначення для ЗСУ, хоча усі кошти (понад 20 мільярдів гривень) перераховуються… прикордонникам??? Чому не митникам – вони швидше організують ввезення в Україну…

Й ще кільканадцять контрактів з явними ознаками розкрадання бюджетних коштів обговорюють військові та не дуже експерти, грошовиті та не дуже розслідувачі корупції, розкручені й не зовсім блогери, громадські та надто віддалені від громади активісти тощо.

Уважно послухав/подивився їх розлогі, при цьому, звичайно, надпатріотичні монологи/діалоги з приводу оборонних закупівель й маю такі висновками. 

Перше.

Одні хвалять умовного «Івана Івановича», інші займають позицію умовного «Івана Никифоровича». При цьому «І.І.» та «І.Н.» безперестану тягаються за перерозподіл мільярдних потоків на закупівлю військової техніки, боєприпасів, зброї (саме рушниця була предметом спору у відомому творі Миколи Гоголя «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»). 

Й усім цим учасникам монологів/діалогів добре відомо, що мова йде про переділ фінансових потоків з метою збагачення однієї з протиборчих груп вищих чиновників, до яких відповідно належать умовні Іван Іванович та Іван Никифорович. 

Яке їхало – такого здибало. Це стосується також і тих, «хто хвалить «І.І.», і тих, «хто займає позицію «І.Н.». 

Друге.

Запам’ятайте.

Ті, яких сьогодні виставляють найчеснішими у світі службовцями, мовляв, навіть ООН підтверджує їх чесноти, з часом виявляться невиправними корупціонерами.

А ті, на кого нині вказують як очевидних схемників-крадіїв, вже незабаром дивним чином стануть ефективними борцями з корупцією, які, виявляється, з самого початку намагалися викорінити це зло.

Якось негарно будете виглядати на екранах.

P.S.

А вихід є. Він дуже простий. Я на нього вказувати не буду – у нас неприхильно ставляться до «простих рішень». Лише скажу: переставляти людей з низькою соціальною відповідальністю місцями на владних ліжках – не вихід.