Недонавченість компенсовують ризиковістю

Зауважив, що за 3 роки не зробив, здається, жодної покупки для себе. Більше того, з 2022 року особливо навіть не купляв тактичного спорядження чи одягу. От у вересні придбав нові тактичні штани, бо старі настільки потерті, що на них уже дірки.

Вийшло, що поза речами безпосередньо для війни у мене немає потреб. Якщо б хтось запропонував мені щось подарувати не-воєнне, я б не мав, що сказати. Все життя, увесь інтерес мій зараз крутиться навколо кількох речей. І це – ніяк не мирна тематика.

Гроші, звісно, дуже треба. І час. Потрібно дуже поспішати. Так, щоб випередити і противника, і загальний хід подій.

І тому жодного бажання йти у відпустку за ці роки не з’явилося. По-перше, це відчуття часу, що спливає по-друге, я не уявляю, що там такого робити.

***

Чи стає армія більш вправно і сильною впродовж цих років війни? Якщо подумати логічно, то не знаю. Більш мотивовані, що прийшли у перші місяці, і більш фахові, котрі воювали ще до великого вторгнення – їх стає все менше. Технології війни змінюються, тактика теж (не завжди). А от чи більше стає співвідношення боєздатних частин у нас до аналогічного показника у ворога?

Росіяни сильні тим, що деякі з них готові сильно ризикувати. А щоб помирати, не особливо потрібне навчання. І таких серед них немало. Їх і не треба багато – достатньо кілька сотень на кожному напрямку. Недонавченість компенсовують ризиковістю.