"Наш сценарій перемоги — це не дати зробити ворогу те, чого він прагне"

Павло Казарін попереджає про ризики, які несуть завищені очікування українського суспільства.
Віталій Дейнега, засновник Ukrainian Witness та фонду "Повернись живим", разом з військовим ЗСУ і журналістом Павлом Казаріним обговорили в новому відео "Українського свідка" соціальну сторону війни, ставлення українців до мобілізації та можливі сценарії перемоги.
Павло Казарін бачить в завищених очікуваннях головний ризик імовірної кризи в українському суспільстві. "Ми суспільство завищених очікувань починаючи з 1991 року. Ми кожного президента обираємо не як менеджера, а як чудотворця, і очікуємо від нього дива. А коли дива не відбуваються, у нас починається загальнонаціональна фрустрація". І це стосується також і очікувань від закінчення війни. "Я в 2023 році говорив, що для мене головний критерій перемоги — це збереження державності і суверенітету... Наш сценарій перемоги — це не дати зробити ворогу те, чого він прагне. І звільнені будь які території — це приємний бонус", - пояснює Павло.
"Інколи мені здається дуже важливою державною місією в потязі цих завищених очікувань зривати стоп-кран. Через завищену планку часто досягнення проміжних результатів вважається суспільством недостатнім. Тому державним мужам, які граються з інформаційною політикою, важливо було б не збільшувати очікування, а тверезо поговорити з українським суспільством, його трохи заземлити, розповісти, що насправді відбувається, сказати, що збереження державності і суверенітету і є головним завданням української армії і української держави на цьому етапі війни". Якщо б у владі позбавилися ілюзії, що вони зможуть переобратися на другий термін після закінчення активної фази, була б набагато більша свобода дій і можливість чесно розповідати суспільству, що відбувається, вважає Казарін.
Павло Казарін проводить аналіз суспільного поля і дає розуміння різниці в сприйнятті війни українцями і росіянами. Він акцентує увагу на тому, що не можна проводити паралелі між нашими суспільствами. В 1991 році радянські народи звільнилися від імперії, яка їх пригнічувала, і тільки росіяни втратили в цей момент свою власну імперію і сприймають це як поразку. Із цього випливає те, що вони намагаються повернутися до колишніх кордонів імперії, хочуть розповсюдити вплив, намагаються забирати чуже, але говорять, що повертають своє. Ці основні тенденції в російському суспільстві, а також ідея державної величі, сформували ситуацію, коли ціна людського життя для них менше за умовне значення квадратних кілометрів території.
"Російське суспільство війну не помічає", - говорить Павло. - "Будь яка війна, на якій воюють контрактники, сприймається інакше, ніж війна, на якій воюють мобілізовані. Саме тому в росії війна не викликає спротив". Українське ж суспільство реагує на втрати набагато гостріше через те, що ми воюємо не тільки добровольцями, а й тими людьми, яким довелося служити через обставини.
Говорячи про мобілізацію в Україні, Павло Казаріни зауважує, що на рівні суспільства у демократії є одна безперечна перевага, і ми це бачили в 22-му році. "В демократіях, а ми є безумовно демократією, громадяни набагато частіше відчувають себе акціонерами держави", тобто відповідальності за долю держави нами сприймається як своя власна відповідальність, на відміну від росіян, у яких відповідальність завжди лежить на вертикалі влади.
Як військовий, Казарін підіймає і питання "ухилянства". "Інколи здається, що для певної частки твоїх співвітчизників ідеальний солдат — це той, який воював, мовчав і героїчно загинув. Якщо військовослужбовець починає писати в соцмережах якісь тексти про феномен ухилянства, про відповідальність і про те, що ми живемо в межах соціального договору, про те, що інколи треба повертати борги державі і одягати піксель, клас людей, яких можна узагальнено назвати "ухилянтами", приходять у коментарі і намагаються тебе обісцінити".
На думку Павла в Україні поляризація суспільства набагато менша, ніж була в 2021 році. Але чи буде такою ж єдиною країна після закінчення війни, залежить від того, як суспільство сприйме її фінал. "Під парасолькою перемоги знайдеться місце всім... Але якщо війна закінчиться тим сценарієм, який українське суспільство буде вважати поразкою, особливо ганебною поразкою, тоді все буде набагато складніше. Тому що усі почнуть шукати винних, і суспільство може почати ділитися на табори". Саме тоді може загостритися поділення на тих, хто воював і хто був під час війни в тилу або взагалі покинув країну.
Говорячи про 2025 рік, Павло Казарін робить невтішний прогноз: "Я не впевнений, що активна фаза в 2025 році припиниться. Уявіть, якщо б збройні сили України кожен день рухались на кілька сотень метрів або кілометр в бік Донецька чи Сімферополя. Чи був би в українському суспільстві запит на перемир’я?". Можливо, ця думка і є тим самим "заземленням", якого так не вистачає українському суспільству.
, і очікуємо від нього дива..."
Дуже малоймовірно, що станеться, але працювати у цьому напрямку потрібно.
Русня в напрямку завоювання всього світу працює. Вже є результати: призначений президент США і його найбагатший у світі дружбан чудово узгоджуються з глобальними цілями русні.
Словоблуддя - наше все. Коли не знаєш, що буде - коли не знаєш що сказати - а сказати щось дуууже хочеться - виникають тексти "ні про що". Ну які ще в баню "завищені очікування"? Чи не хоче сказати пан Казарін, що елементарне бажання людей щоб владні морди хоч би не крали як не в себе - це "завищені очікування"? Не треба так класти на країну з під хвоста. Ніхто не чекав нічого хорошого, наприклад, від януковича, чи від кучми-2. А коли почалася війна (у 2014) суспільство шукало лідера, який би відповідав новій загрозі. Але система кругової поруки шахраїв і ворюг не може народити справжнього лідера - ворюги і бариги не воюють, вони ворують і барижать. Навіть у війну.
Ну тепер розпишись і отримай в дві руки, зебіл - ти ж в Німеччину зригнув мабуть від того самого "народного покращення", не інакше.
Життя всіх лікує і всім відплачує.
Чому ж тоді зєбіли у 2019 окропом від щастя сцяли по дорозі на виборчі дільниці (двічі)?
Зєбіли і повірили у силу простих рішень. Тому і радість: вот сєйчас как порєшаєм всє проблєми, да как сдєлаєм всєх вмєстє, да как зажівьом!
Він їх не смішив, він їм обіцяв. Як Трамп - золотий вік Америки вже дуже скоро. І багато ще чого обіцяв. Війни всі припинити. З усіх тих обіцянок він точно виконає одну: американцям більше вже не треба буде ходити на вибори.
Ви знаєте, що самі пишете у популістичному стилі? З гострою критикою, яскравими виразами, простими поясненнями складних насправді речей.
І тому часто ваші коментарі в ТОП-3.
Бо людям таке подобається.
Сваримо незручне, пропонуємо зручне.
Наступний крок - прив'язати зручне вирішення незручних проблем до певної особи.
Ну а далі вже - бінго.
На цьому форумі пишу тільки тому, що твердо впевнений - продовження влади зелених паскуд знищить Україну. Але щось толку поки немає - навіть найщиріші патріоти попалися у пастку "нерозхитування човна" - бо це заважає Зеленському довбати діру у дні...
Поки тут легітимна у очах Заходу (обрана демократичним шляхом) влада, ми отримуємо якусь допомогу. Скільки не свари Захід, а без нього України вже б давно не було. І фронт рухнув би без західних озброєнь, і економіка - без західної фінансової допомоги.
Проблема ще у тому, що якщо і будуть якісь там вибори, народ явно не порозумнішав, продовжує вестись на популістів, а у русні такі технології, що румунського фашиста-русофіла просто з нуля на перше місце виборчих перегонів виводять, і все без жодних технічних фальсифікацій, чисте ІПсО. Та навіть обрання того ж Трампа нам показує, на якому рівні вже працює русня.
У світлі цього прибрати зєлю - недостатньо. Треба ще розуміти, ким замінити зєлю. А ось у цьому питанні єдності ані на хєр собачий немає.
Бо можна опинитись знову у 2019 році. Вот прогонім зєлю - да как зажівьом...
Ідея є, але вона зараз не спрацює, тільки на майбутнє, у середньостроковій перспективі.
Якщо ввести в школах базовий курс психології, основну увагу якого приділити маніпулятивним технікам. На простих побутових прикладах показувати, як саме дурять голови. Чітко виділяти основні ознаки маніпуляцій.
Нікому не подобається бути обдуреним, навіть у дрібницях. Знаючи основні риси технології обдурювання, людина буде помічати їх при спробі застосування, і суто зі шкурних інтересів посилати маніпуляцію, та і самого маніпулятора, лісом.
Якихось інших шляхів подолання цієї всесвітньої пандемії невігластва поки не бачу.
Ну то таке - помріяти не шкодить. Історична правда полягає у тому, що так зване добро починає усвідомлювати всю серйозність ситуації тільки тоді, коли вже пізно і вирішення проблеми потребує рік крові і мільйонів смертей, хоча на початку все можна було вирішити мінімальними зусиллями. Як з болячками - профілактика краще за лікування...
Цінність демократичної системи - у періодичній заміні еліт, і у можливості усунення знахабнілих від влади.
Черчилль про неї добре сказав. Гірша з форм правління, не рахуючи всіх попередніх.
А тому: "кому я должєн - всєм прощаю".