Собівартість електроенергії газотурбінних станцій непідйомна для економіки України

Побачив повідомлення, що лише у 2024 році за офіційними даними запущено 835 МВт розподіленої газової генерації. Це не дотягнуло до обіцяного владою 1ГВт, але десь близько до цього. 

Інша справа, що навряд чи це можна розглядати виключно як позитивну новину.

У статті “Яким має бути енергетичний сектор України”, яку оприлюднив у липні 2024 року, зазначав, що проблема з газотурбінними станціями пов'язана з собівартістю електроенергії, виробленою з їхньою допомогою. 

Потрібно розуміти, що собівартість електроенергії, а це 10 чи, навіть, 20-30 грн кВт, які дають газопоршневі установки, не має шансів в Україні.

У тій статті зазначав, що вони виправдані лише для використання у години пік зранку і увечері.

Вони можуть працювати тільки в період блекаутів і тотальної відсутності світла.

За нормальних умов, навіть умовно сьогодні, вони абсолютно непотрібні і економічно невигідні.

Ні бізнес, ні тим більше населення не спроможні оплачувати таку вартість електроенергію.

В Україні сформувався міф про незамінність газової генерації електроенергії.

Уряд активно проштовхує будівництво таких обʼєктів.

Втім економічних ефект від них мінімальний.

Жодна така газотурбінна станція апріорі не здатна конкурувати по собівартості електроенергії з вугільним блоками, та навіть з сонячними електростанціями, тим більше з АЕС.

У вищезгадуваній статті зазначав, що, як і всі балансуючи потужності, газотурбінні станції доцільні лише у пікові години споживання електроенергії або у період страшного дефіциту, хоча і то не завжди.

Що робитимемо з побудованими газотурбінними енергогенерувальними станціями після зупинки бойових дій? Вже зараз доцільність їхнього спорудження та строків окупності має обраховуватися, виходячи з того, що у кращому випадку їх включатимуть потім лише 3-4 години на добу. Якщо ж уряд братиме на себе зобов'язання забезпечити інвесторам їхню окупність в осяжні строки, то потім ми опинимося у стані жахливого протиріччя, викликаного собівартістю електроенергії, яку вироблятимуть газотурбінні станції, та неготовністю бізнесу і населення оплачувати непідйомні тарифи на неї.

Тому потрібно зупинити цю істерію довкола газових установок і думати трошки стратегічніше щодо їхньої ролі і місця не тільки на час війни, але і у повоєнній структурі енергосектору України.