Курахове це...

У моїй пам'яті, Курахове це було місто де починалося життя. Я поїхав звідти наприкінці зими 23-го. Курахове тоді сприймалося як початок тилу. Тоді ще Новомихайлівка та Вугледар були наші.

У Курахові працювала Нова Пошта. З перервами працювала, після чергового прильоту її зачиняли. Потім знову відчиняли. І знову.

Ще у Курахові був великий базар де продавали практично все. Базар теж закривали після прильотів. Тоді ми обійшли околиці і знайшли багато невеличких магазинів - ковбаси, сири, молочка. Все смачне. З привітними продавцями.

Біля базару було багато точок з кавою. Там призначали побачення з друзями, які стояли в Кураховому.

Запам'ятався центр Курахова - симпатичні двоповерхові будиночки.

В Кураховому ми купували мобілки для мінометників - працювали біля них. В Кураховому лагодили шини.

І звісно - Курахівська ТЕС. Труби, які було видно звідусіль. По диму визначали силу вітру. Не видно вершин - значить літати не можна, хмари нижче 200 м.

Курахове втрачене. Щойно. Сумно. Боляче.