Курахове це...

У моїй пам'яті, Курахове це було місто де починалося життя. Я поїхав звідти наприкінці зими 23-го. Курахове тоді сприймалося як початок тилу. Тоді ще Новомихайлівка та Вугледар були наші.
У Курахові працювала Нова Пошта. З перервами працювала, після чергового прильоту її зачиняли. Потім знову відчиняли. І знову.
Ще у Курахові був великий базар де продавали практично все. Базар теж закривали після прильотів. Тоді ми обійшли околиці і знайшли багато невеличких магазинів - ковбаси, сири, молочка. Все смачне. З привітними продавцями.
Біля базару було багато точок з кавою. Там призначали побачення з друзями, які стояли в Кураховому.
Запам'ятався центр Курахова - симпатичні двоповерхові будиночки.
В Кураховому ми купували мобілки для мінометників - працювали біля них. В Кураховому лагодили шини.
І звісно - Курахівська ТЕС. Труби, які було видно звідусіль. По диму визначали силу вітру. Не видно вершин - значить літати не можна, хмари нижче 200 м.
Курахове втрачене. Щойно. Сумно. Боляче.
Настрій поста зрозумілий.
Але, ех, шмарклізм не на часі.
Головна проблема всім очавидна.
Хто саме заважає ефективно бити кацапа - і як саме.
Тому, пробач, Дмитре, але - "таке".
А потім Зеленський узяв питання оборони Курахового під особистий контроль.
Тепер Єрмаку є що доповісти товаришу полковнику з фсб...