Про команду Трампа і постправду

Вибачте, але мені здається стаття Politico настільки маніпулятивна - від соціології до інших деталей - що якось навіть гидко її коментувати.

Втім, тут є два нюанси. Перший - адміністрація Трампа безальтернативно хоче змінити президента України. Другий - їм при цьому плювати на будь-які аргументи чи реальність.

Тому, поки я на вечір нашкрябаю новий текст, лишу вам тут старий. Про команду Трампа і постправду.

——-/

Коли Ілон Маск видав свій "геніальний" твіт про те, що USAID фінансувало лабораторії з розробки біологічної зброї, включаючи COVID-19, мені стало зле. Коли кандидат на посаду міністра охорони здоров’я США Роберт Кеннеді-молодший заявив, що USAID вклав у Майдан $5 млрд, щоб скинути уряд Януковича, мене геть перекосило.

Бо 3 роки тому я слухала абсолютно ідентичну маячню від п’яних російських солдатів, які окупували наше село на Чернігівщині.

- Хлопчики, що ви тут забули?

- Ми прийшли вас захистити.

– Від кого?

– Від нацистів.

- Тут немає нацистів – тут пенсіонери та діти.

- Ми бачимо, ми вас не ображатимемо. Просто ваш президент має здатися.

- Чому? Що вам зробив наш президент?

- Він веде не ту політику, вона становить загрозу Росії.

- Вибачте, але з автоматом тут стою не я і не наш президент, а ви...

- Тому що якби ми не прийшли б на Україну, то ви напали б на нас…

- Я вас здивую, якщо скажу, що на вас ніхто й не думав нападати?

- Ну, не ви, так НАТО.

- Ви десь тут бачите бази НАТО? Ви тут на 120 кілометрів вглиб країни зайшли і не побачили жодного солдата, не кажучи вже про базу НАТО…

- Ви знаєте, що вони поставили у вас лабораторії з біологічною зброєю та хотіли нас заразити.

– Ви бачили тут лабораторії?

– Вони на сході у вас.

- Там, де ви бомбите Маріуполь?

- Ми не бомбимо Маріуполь, це ваш "Азов".

- А ось те, що зараз звучить над нами – це хто стріляє?

– Це Київ.

- Правда? Щось мені здається, що це з іншого боку і стріляють десь під Ніжином, бо він за 40 км.

– Ну… це вже ми.

Єдиною можливістю для мене поправити щось у мізках росіян, було вказати для них на невблаганну реальність – однакову для них і для мене.

Але я навіть не уявляю, що робити з цими оазами маячні в голові Маска. Адже вони його цілком влаштовують, і він навіть не пробуватиме докопатись до правди.

Наприклад, звіт Центру протидії цифровій ненависті засвідчив, що неправдиві заяви Маска про американські вибори переглянули понад два мільярди разів. Через це у грудні 2023 Єврокомісія почала провадження проти мережі Х за систематичне поширення фейків, щоб захистити від них громадян ЄС.

І ось це і становить ту проблему, яка навіть змусила Кена Вілбера написати після перемоги Трампа у 2016 книгу "Трамп і епоха постправди".

Якщо коротко висловити суть книги, то Трамп – це вінець того божевілля, до якого нас призвела філософська доктрина, що істини не існує. Він отримав абсолютну перемогу у світі, де фактів не існує, а важливе тільки те, у що ми віримо. (Тут треба зробити ремарочку, що насправді інтерв’ю Путіна Карлсону Такеру – це такий самий клінічний випадок постправди, де російський правитель розповідає власну версію історії, у яку він вірить. Правда ж це звучить дуже гуманно, якщо це не називати абсолютною маячнею і перебріхуванням історичних фактів?).

У 2021 році Washington Post видали статтю, де порахували, що загальна кількість неправдивих або оманливих заяв Трампа за 4 роки становила 30 573. Журналіст Карл Бернстайн, який зіграв важливу роль у Вотергейтському скандалі, написав про Трампа, що "жоден колишній президент, включно з Ричардом Ніксоном, не виказував такого невігластва і зневаги до фактів, як він".

І попри те, що багато виборців Трампа розуміли, що він бреше, вони обрали його.

Як каже Вілбер, майже усіх виборців Трампа об’єднує почуття ресентименту (озлоблення) - культурні еліти, що їх уособлюють урядові кола, престижні університети або заможні райони на рив’єрі, викликають у них роздратування, гнів і обурення.

"Культура говорила, що одна людина не може бути нічим вищою за інших, а на практиці виходило інакше - розрив у прибутках, можливості знайти роботу, доступі до медицини та багатьох речах. Культура говорила одне, а реалії свідчили про інше. А якщо вона при цьому ще й каже, що істини не існує, то немає способу перевірити, що вона бреше", - пише автор.

І так вийшло, що в культурі нігілізму, де найвищою цінністю було власне бажання та нарцисизм – переміг кандидат, який є його довершеною формою.

За Трампа проголосували 81% обурених. Трамп "влучив у етноцентричний нерв, зітканий з расизму, шовінізму, патріархальності, мізогінії".

——-

Направду мені кожен раз страшно від цього, як від нової соціології про вдоволених промовою Трампа. Але нам треба усвідомити, що нам так само щодня треба боротись з цими брехнями. Так само жорстко як і за наші землі.