Просування до миру

Почитав зранку різних якісних українських аналітиків щодо підсумків українсько-американської зустрічі. І хочу сказати широкій спільноті читачів, хто не є фахівцями.

Не читайте то все. Не тому, що там хибний аналіз, -- навпаки, колеги пишуть багато важливих і цікавих речей. Але поки ви їх прочитаєте, ситуація вже поміняється. І ви себе знову заженете на гойдалку.

Ми лише на самому початку. Оскільки всім сторонам бракує часу, то частота подій буде високою. Це виснажливо. А виснажуватися не можна, бо ми на самому початку.

Зафіксую тут лише одне. Просування до миру стало можливим завдяки:

1. Стійкості й героїзму Сил оборони України -- дякуймо й допомагаймо щодня.

2. Стійкості й згуртованості українського суспільства, яке не "попливло", отримавши шок від зупинки американської допомоги, а висловило готовність стояти навіть у цих умовах, -- дякую кожному і кожній із вас.

3. Твердій позиції європейської спільноти, яка негайно взялася розгортати систему заміни Америці, -- дякуймо і продовжуймо пояснювати їм нашу картину й мотивувати на створення справжнього європейського оборонного союзу за участю України.

4. Жорсткій реакції наших друзів в США, яких дуже багато, -- тож не впадаймо в антиамериканізм, дякуймо, посилюймо співпрацю.

Як казав Майк Тайсон, стратегія закінчується тоді, коли ви пропустили удар у щелепу. Пропустити удар у щелепу (як ми минулого тижня), оговтатися, піднятися й рухатися далі -- це і є справжня життєстійкість (resilience).

Далі буде гірше, потім краще, потім гірше, потім краще... ну ви зрозуміли. Пристебніться й робіть, що можете, з тим, що маєте, там, де ви є (гарна порада Теодора Рузвельта).