Страсбург та Будинок профспілок

13 березня Європейський суд з прав людини оприлюднив рішення "В'ячеславова та інші проти України" щодо подій 2 травня 2014 року в Одесі.

У рішенні Україна визнана винною у порушенні матеріальної та процедурної частин права на життя, крім того, в одної заявниці встановлене порушене право на приватність, через невчасний похорон загиблого батька.

Як пише Суд, матеріальна частина статті 2 порушена "у зв'язку з нездатністю держави-відповідача зробити все, що можна було б розумно очікувати від неї, для запобігання насильству в Одесі 2 травня 2014 року та припинення цього насильства після його спалаху, а також його нездатністю забезпечити своєчасні заходи щодо порятунку людей, які опинилися у Будинку профспілок".

Процедурні порушення Судом були встановлені через тривалість, неповноту, неефективність та інші вади українських кримінальних проваджень.

Одразу зазначу, що іншого по суті рішення від Суду було очікувати важко, але для розуміння цього нагадаю, що саме держава Україна несе повну відповідальність за дії та бездіяльність тих посадовців регіонального рівня, управлінські кроки яких навесні 2014 року в Одесі подобово, а 2 травня - похвилинно проаналізував Суд.

Навіть зважаючи на очевидну керованість ключових персоналій з Москви, а не з Києва. Бо вони були на посадах не 24 лютого, а 2 травня й нова влада завідомо мала час на кадрові рішення. Але все тоді було у класичному "хімерно-банково-конвертному" стилі вітчизняного управління.

Також важко очікувати від Суду чогось іншого за умов, коли практично ніхто з учасників подій, включаючи тих самих посадовців, не отримав за десять років ніякого реального покарання.

При цьому рішення Суду є збірним, та воно ґрунтується явно на всіх поданих за минуле десятиріччя до Страсбурга заявах, як проросійських "активістів", так й майданівців та й інших осіб, прикладом - постраждалих перехожих.

Самі події Судом описані максимально об'єктивно, включно з аналізом суддями фото- й відеоматеріалів.

Описаний й перший напад "антимайданівців" на патріотичні сили, й факти сприяння проросійським структурам з боку поліції, й факт занесення самим "гарнізоном Куликового поля" займистих речовин у Будівлю профспілок та початок використання ними ж "коктейлів Молотова" з даху цієї споруди.

Суд фіксує й щонайменш невідповідні управлінські дії тодішнього керманича одеської поліції Фучеджи, й неадекватні рішення головного рятувальника Боделана, який, нагадаю, відмовився надіслати під Будівлю профспілок пожежні машини, що просили десяткі викликів на "01" ще до масштабної пожежі.

Тут примітним є ґрунтовний аналіз Судом саме щодо організаційної підготовки поліціянтів до заявлених на 2 травня мітингів та матчу, яка була Страсбургом визначена, як завідомо неадекватна, у вимірі планів, кадрів, екіпірування тощо.

Суд вказує й про подальшу втечу Фучеджи до рф та про відмову Кремля його видавати, а ось про подальшу кримську "кар'єру" Боделана рішення Суду не вказує, ймовірно про це інформації Страсбургу просто не надали.

Це стало, здається, єдиним явним проколом Мін'юсту у комунікації з Судом щодо цієї справи. Ще Суд згадує про низку місцевих міліцейських наказів, які передували подіям 2 травня, згадувалися у документах 2014-2015 років, але потім до Страсбурга не потрапили, бо їх "не знайшли".

Але хто та коли знищив чи втратив ці докази - питання відкрите.

Це я вточнюю для того, щоб підкреслити: у цій справі позиція України у Страсбурзі навряд чи могла якось змінити фінальний вердикт Суду. Гіпотетично, нинішнє рішення ЄСПЛ можна оскаржувати до його Великої Палати, але, щиро кажучи, я не знаю чи буде такий крок здійснене.

Звісно, роль росії у подіях 2 травня Суд міг окреслити рельєфніше, але Страсбург все одно констатував небезпідставність заяв українського уряду про прямий вплив росії та встановив негативний вплив на ці події "агресивної та емоційної дезінформації" від російської влади.

Крім того, Суд констатував, що той самий Фучеджи "принаймні надавав різну підтримку руху "Антимайдан" в Одесі або принаймні вступив у змову з активістами "Антимайдану" з метою організації масових заворушень" та вказував про ймовірність "можливої ​​змови між поліцією та активістами антимайданівського руху".

Ну й декілька разів Суд наголосив, що події в Одесі слід оцінювати у вимірі окупації Криму та Сходу України, яка тоді була в активній фазі.

Чи буде наразі Кремль у пропаганді використовувати рішення Суду, юрисдикцію якого росія намагається ігнорувати?

Ймовірно, але від цього значущість нинішньої позиції Страсбургу не зменшується. Бо Суд спромігся поставити жирну юридичну крапку у багатьох питаннях, які десять років вимагали на справедливість.

Й зафіксувати історію для підручників.

Упевнений, що цього року Суд винесе ще декілька історичних рішень стосовно російської агресії й це стане доброю відповіддю тим, хто розповідає про "крах міжнародного правопорядку"

Бо все ще попереду.

Не перемикайтеся.