Трампу потрібна "маленька переможна війна"
(хоча б вигадана - у стилі фільму "Хвіст крутить собакою").
Інакше він з лідера великої країни перетвориться у посміховисько.
Починаючи з нового року, Трампа вже не фігурально, а реально "послали":
- Хамас;
- Іран;
- Єменські хусити,
А тепер - і Путін.
Стіл, за яким Трамп грав у карти, перетворюється на водний матрац, який починає здуватися.
Путін виграв цей раунд, затягуючи час і Трампа, який хоче "швидких перемог". От тільки чи скаже про програш останньому хтось із оточення? Чи всі хвалитимуть здобутки найвеличнішого лідера світу? (Як бачимо, це проблема глобальна, а не локальна). А на ранок зроблять вигляд, що розмови не було? Бо, як виявилось, і карт особливо не було.
Тому нагадую свій січневий прогноз, який не усім тоді сподобався. Щоправда, я думав, що у березні буде повноцінна зустріч Трампа і Путіна, а не телефонна розмова. Але суті це не міняє.
Нам треба знайти сили, щоб стояти.
Мабуть, так. Стріляти ж перестануть.
Ніхто не передбачав, що війна не закінчиться по " підняттю брови Трумпа", а Шлінчак був один такий просунутий..
У який момент Трамп став "лідером" великої країни? Він як був притирком, так і залишився - тож виникають величезні питання до самої країни - чи така вже вона велика, чи дутий номер. Є великі побоювання, що досить скоро світ взнає - чи "велика" країна США, чи фуфло - усі ці п'яті статті і інші потужно надуті щічки - можливо велич США це голівудська булька.