Війна не закінчиться

Син мого друга і бойового товарища пішов воювати. Йому з його болячками і зором буде важко, але він крутий айтішник і знайде своє місце в арміі.

Тим часом ухилянти і зрадники плекають надії "чьто ето вот всьо закончіцца". Не закінчиться, не сподівайтеся.

Як би не здавали Україну, вона не здасться. Процес формування нації вже став безповоротним. Капітуляція перед агресивним бидлячеством і на умовах агресивного бидлячества неможлива, що б не підписували там Трампи з Віткофами та іншими Венсами.

Це не моя особиста упереджена думка. Україна дуже сильно відрізняється від ганебно капітулювавшою перед Гітлером Франції і навіть від героїчно капітулювавшої перед Сталіним Фінляндії.

Україна не зазнала поразки на полі бою. Будучи одна, без усілякої істотної допомоги перші 6 місяців війни, вона зламала усі плани недолугого псевдодзюдоїста.

Україна має найпотужнішу і найбільшу армію в Європі. Попри усі негаразди з кульгавою системою мобілізації, ЗСУ продовжує комплектуватися.

Більше третини військовослужбовців морально вмотивовані вбивати загарбників. У кожного є свої рахунки — за скалічені долі, пограбоване майно, загиблих дітей, загиблих побратимів.

Поступово, хоча і недостатньо викорінюється російська мова. Знання цієї мови потрібне (хоча б тому, що ми розуміємо їхні радіоперехоплення, а вони наші —ні ; і це наша величезна перевага). Однак з цією мовою приходить не лише агресія сраних "обʼєднателів", а російська "культура", життєва філософія і спосіб мислення, їхні огидні дрімучі ксенофобські анекдоти, низькопробні пісні, пижжена музика і література, тік-ток, галімі компʼютерні ігри, фільми про невдах (не лише російські фільми про невдах, але ця тема у них постійна). "будь невдахою, Женею Лукашиним і Барбара Брильська обере тебе замість Іполита-поручика Ржевського". Навіть Штірліц у них невдаха, а справжній герой — подонок і мразота Глеб Жеглов. У них навіть в мультиках мам і там і тут…. У них лірика Діти капітана Гранта французька, а пісня Дунаєвського піжжена. Як і наука, як власне і ядерна зброя, як і перемога у 2 світовій, як фейкові вчені Ломоносов і Мічурін, як наша корупція в науці і освіті (суто московська спадщина), піжжені дисертації, піжжені перемоги у спорті на допінгах, піжжене програмне забезпечення, піжжені у власного народу корисні копалини, піжжені дізайни усіх їхніх уйобіщних автомобілів, від Пабєди до Жигулів, навіть автомат Калашникова піжжений. І носієм цього непотрібу є їхня мова. Варнякай московською і кради разом з нами. Слова "вор", "бомж", "біч" — це все вона, огидна, нелюдська пушкінська. Онєгіна — Тетяні. Газманов — Кіркорову. Цією мовою не будуть розмовляти наші діти і онуки. Не знатимуть, слава Богу, хто такі Ленін, Утьосов і Гагарін.

Основні адепти окупації втекли, заарештовані або засунули язика в дупи. Їх ще багато, але ми їх знайдемо і перевиховаємо (або депортуємо або пристрелимо). При цьому половина з пасивних любителів Пушкіна-Жукова перетворились на справжніх бандерівців.

Не роблю кумірів ані з кого, у тому числі зі Степана Андрійовича. Натомість головне в цьому імені — що лише від його згадування досі тремтять від страху руські комуністично-попівські дупи і саме цим ми пишаємося. Символ нашої незламності — це історія українського спротиву. Однак станом на сьогодні воювати буде не лише Галиччина з населенням 4 млн, а уся Україна, десь 28 млн (після окупації і втечі усіх ухилянтів).

У війні з московитами 1944-1960 років загинуло з обох боків 150 тис, ще більше 600 тис було увʼязнено і депортовано. Останній масштабний організований бій відбувся у квітні 1960 року, а останній партизан здався у 1991 році. Уявіть собі, що відбудеться зараз, коли частка війська (хай нелегітимного і розформованого умовним президентом-зрадником) буде чинити спротив, озброєне до зубів із найсучаснішими кібертехнологіями? Да наші ФПВшники легко знесуть американський авіаносець вартістю в мільярди дроном за тисячу євро, якщо той буде на боці ушльопка - майора КГБ. Ми в гаражах будемо збирати вибухівку, від якої на шматки розірве кожного московського гауляйтера, а натискати кнопку будемо там, де їхня окупаційна влада нас не дістане. Ми підірвемо кожну пускову шахту балістичних ракет, кожен підводний човен московітів в Мурманських доках, кожен їхній командувач загине від самоката. Я вже не кажу що чекає їхні атомні електростанції. Чорнобиль прийде в кожний дім.

Це я ще не закликав до спротиву, це я просто констатував реальні факти.

Надалі моє інтервʼю кореспондентам NBC

1) Українці ніколи не здадуться

"Давайте чітко скажемо: українці ніколи не здадуться. Масштаби опору серед нашого активного населення на порядок більші, ніж, наприклад, спротив у Франції під час Другої світової війни. Це стосується не лише нашої влади чи наших військових – це стосується кожного українця, у кожному місті, кожному селищі. Наші люди розуміють, що поставлено на карту, і вони боротимуться за свої домівки, свої родини та свою свободу".

2) Ніхто не хоче воювати, але у нас немає вибору

"Жоден із моїх солдатів не є професійним військовим. Це звичайні люди — батьки, чоловіки, сини, — у яких були життя, робота і мрії до цієї війни. Ніхто з них не хоче бути на полі бою. Вони хочуть бути вдома зі своїми дітьми, зі своїми родинами. Але вони також розуміють сувору правду: капітуляція не вирішить цю проблему. Служити росії — ще гірша доля".

"Люди іноді запитують: "Чому ви не ведете переговори? Чому не укладаєте угоду?" Але давайте будемо чесними – яку угоду? З ким? Капітуляція не приносить миру. Це лише приносить більше насильства, більше репресій. Якщо ми припинимо воювати сьогодні, росія не зупиниться. Вона лише пошириться. Ми бачили це раніше – історія бачила це раніше".

3) Практичний, моральний і юридичний виміри цієї війни

"З суто практичної точки зору капітуляція означає окупацію, терор і культурне знищення. Ми це знаємо, бо бачили, що відбувається на територіях, які росія вже захопила. Люди зникають. Сім’ї розриваються. Українська ідентичність систематично стирається".

"З моральної точки зору капітуляція — це приниження. Це знищення гідності, самоповаги — не лише для сьогоднішніх українців, а й для майбутніх поколінь".

"А юридично? Капітуляція означає надання злочинцю свободи дій. Це говорить світові, що агресія працює, що сильні нації мають право вторгатися, вбивати та поневолювати слабших без наслідків. Якщо Україна впаде, що заважає наступному диктатору зробити те саме в іншому місці? Ось чому ця боротьба є більшою, ніж лише ми — це захист самої ідеї міжнародного права та справедливості".

"Ми не просимо жалю. Ми не просимо, щоб хтось інший воював за нас. Українці захищатимуть свою країну, незважаючи ні на що. Але нам потрібно, щоб світ зрозумів: це не тільки наша війна. Це війна за принципи, які тримають цивілізований світ. І ми стоїмо на передовій цієї битви".

"Давайте прояснимо ще дещо: навіть якщо наш уряд підпише якусь угоду про капітуляцію, це не покладе край опору, а лише змінить його форму. Це переведе нашу боротьбу проти іноземного фюрера з легального захисту на підпільну боротьбу. І раптом замість того, щоб нас називати захисниками, українців можна буде назвати терористами, повстанцями чи будь-якими іншими назвами, які обере окупаційний режим. Але ярлики не змінюють реальності. Більшість свідомих, активних українців продовжуватиме опір".

"Путін може вірити, що він може нав'язати своє правління Україні, але він принципово неправильно розуміє цю країну. Його бачення контролю тут неможливе. Ви не можете керувати народом, який відмовляється бути керованим".