НАБУ – 10 років боротьби, скандалів і піару

Сьогодні з колегами обговорювали на круглому столі 10-ту річницю НАБУ та загальні здобутки в «антикорупційній» діяльності за ці роки.

Висновки доволі невтішні: чим триваліша та запекліша боротьба, тим гірші результати.

І це не «дивна-дивина», а наслідок збігу чи навмисного поєднання кількох факторів:

- Недолугого та багатотлумачного законодавства;

- Низки «реформ» у сфері судоустрою та правоохоронної діяльності, які позбавили суддів можливості самостійно реагувати на відверті акти порушення законності чиновниками, прокуратуру – функції нагляду над законністю, громадян – можливості безкоштовно, ефективно та оперативно відстоювати свої права в судах;

- Відсутності відповідальності правоохоронців за скоєні порушення процесуальних норм і не лише їх;

- Відсутності конкуренції між різними правоохоронними структурами, зокрема НАБУ та ДБР і, як наслідок, влаштування соцзмагання, «хто більше посадить»;

- Нерозумних та нереальних строків розгляду справ у судах;

- Перманентних спроб покращити статистику «розкриття» через застосування механізмів провокування хабарів тощо.

Було згадано чимало резонансних кейсів: від суто економічних, які вплинули на всіх українців прямо або опосередковано, як-от справи «Роттердам+» та націоналізації «ПриватБанку», і до гучних персонально-провокаційних: справа «агента Катерини», «агента Шевченка», екс-нардепа Нестеренка (якого намагалися використати як «агента» для провокації хабаря меру Києва), київського судді Чауса (якого посадили, але щодо епізодів із двома спробами спровокувати отримання хабаря – виправдали), екс-голови Тернопільської облради Михайла Головка (справа з провокацією хабаря тягнеться вже два роки і, скоріш за все, так і розвалиться в суді), екс-заступника Дніпропетровської ОВА Володимира Орлова (в обвинувачувальному акті проти якого наявні просто «перлини» антикорупційного провадження, такі як – «потерпілі відсутні», а «шкода не встановлена», що також свідчить про фейковість справи і великі перспективи подальшого розвалу в суді).

Мої колеги у своїх виступах наголошували на тому, що основними причинами подібного стану речей є:

- Втрата незалежності антикорупційними органами (хоча така незалежність нібито передбачалася під час їхнього створення);

- Низький фаховий рівень співробітників;

- Значне число екс-прокурорів та екс-працівників інших правоохоронних структур у складі НАБУ, САП, ДБР тощо.

Дозволив собі дещо не погодитись із вичерпністю цього переліку, оскільки навіть найбільш фахові «антикорупціонери» мають працювати з тією законодавчою базою, що є. А база… настільки унікальна, що не має аналогів у світі за ступенем корупціогенності (тобто провокування розвитку корупції через її використання).

Поясню на прикладі, як могли з’явитися в обвинувачувальному акті проти Орлова ті самі фентезійні «потерпілі відсутні», а «шкода не встановлена»! Все дуже просто і базується на аналізі чинного законодавства, зокрема, закладеної у ньому термінології!

Беремо та уважно читаємо Закон України «Про запобігання корупції». Достатньо навіть тієї частини статті 1, де йдеться про визначення термінів. Що ж цікавого в термінах? А цікаве починається із визначення того, що є корупція, що є корупційне правопорушення та неправомірна вигода.

Так от, нижче дам повні визначення, але кому ліньки перечитувати – поясню: корупцією вважається отримання обіцянки надати якусь неправомірну вигоду; неправомірна вигода – це обіцянка щось надати без законних підстав, а корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції!

Тобто мова йде про те, що будь-кого можуть обвинуватити у вчиненні злочину лише через те, що йому хтось щось пообіцяє пообіцяти, і натяк на подібне буде знайдено антикорупціонерами!

Така собі багатошарова віртуалізація неіснуючого у природі злочину, який ще й спровокувати можна без жодної відповідальності провокатора!

Так про яку фаховість тут взагалі мова може йти?! Для вчинення подібного – фах не потрібен як такий!

І це не проблема НАБУ, САП, ДБР тощо. Це проблема того, як готуються закони і ким і як вони ухвалюються. Прибрати подібний корупціогенний фактор можна лише через зміни в законодавстві, а не через кадрову політику у правоохоронних органах.

Проте… 10 років вже згаяно, скалічено кар’єри та долі тисяч людей, а Україна за рівнем сприйняття корупції впевнено перебуває в ТОПі найбільш корумпованих країн Європи та світу...

P.S. Обіцяні терміни із ЗУ «Про запобігання корупції»:

Корупція – це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей;

Неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав;

Корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.