"Менше паперів — більше часу бути там, де я потрібен передусім: бойовий медик 121 бригади ТрО про впровадження Армія+

Записано зі слів Руслана, стиль і лексику збережено

Я — старший медик ударної мінометної батареї 121 бригади ТрО. Наша бригада — це сім’я без перебільшення. Хіба що розкидана по різних позиціях, а то й по різних областях. Більшість із нас тут служить від початку повномасштабного вторгнення. Ми вже знаємо все один про одного: хто коли має день народження, скільки в кого дітей, у кого які проблеми.

"Зіпсував рапорт — пиши знову"

Скільки нас — не скажу, але достатньо, щоб завалювати командира рапортами щотижня.

До слова, командир у нас той самий уже майже три роки. Нам з ним пощастило, і йому з нами. Завдяки його адекватності з паперами в нас ніколи особливих проблем не було. Він розуміє, що людині, яка ніколи не була в армії раніше, те діловодство — як темний ліс. І що на позиціях не до канцелярщини, тому до відступів і кольору ручки ніколи не доколупувався.

Найважчим у рапортах виявилося написання посади та підрозділу. В армії ці нюанси дуже важливі. Можна написати "санінструктор", чи "фельдшер", але в документах ти маєш бути саме "старший медик". Схибив, не уточнив — тут і найдобріший командир не зарадить. Зіпсував — пиши все знову.

Є ще одна складність для всіх, хто служить у розкиданих по різних локаціях підрозділах. Нам доводилося мотатися туди-сюди з рапортами — на відпустку, на лікування, на виплати. Часу більше спливає на ці перевезення, ніж на саму відпустку.

"Хто Армія+ освоїв — уже відпочиває у відпустці; хто ні — досі пише від руки"

А потім з’явився застосунок Армія+. Спочатку всі подумали: "Та ну, ще одна дурня". Хтось бурчав, що не розбереться, хтось відмахувався, що "нам і так є чим зайнятися". А ще в нас є люди, в яких телефон досі кнопковий.

Як я уже казав, ми виконуємо завдання за кілометри чи десятки кілометрів від місця дислокації. Ми не можемо кататися з документами між областями, Навіть якщо командир поруч, він може бути зайнятий і не мати сил не те що везти далі ті рапорти, а й розшифрувати чийсь почерк.

От перші, хто наважився опановувати застосунок, побачили, що навіть під час бойового завдання можна розв’язувати свої питання швидко. Не шукати на ЛБЗ чорну ручку, папір, стіл, не згадувати, ти парамедик чи медик, не виводити ті літери, щоб було розбірливо.

Є Starlink, телефон заряджений — вперед: дзвониш командиру, щось питаєш, уточнюєш і — полетіло. Економиш час і нерви. Якщо я не працюю, то я ліпше посплю, ніж буду кудись їхати і щось переписувати.

Тепер ми всі бачимо: хто освоїв Армія+ — уже відпочиває у відпустці. Хто не освоїв — досі пише від руки, марнує час, нерви, пальне і здоров’я. Така от математика війни.

Як лідерство командування допомогло у впровадженні

Нас не змушували освоювати застосунок — ми самі побачили, що він корисний. Раз забив посаду, підрозділ, номер, раз спитав ID командира і більше з цим не возишся.

З іншого боку, наші діловоди дуже наполегливо пояснювали раз у раз, чому це потрібно. І, я вдячний, що наші офіцери не махнули рукою, а дотиснули це питання. Особливо Вікторія, начальниця адміністративної групи штабу, та її колеги. Вона нас мотивувала працювати з Армія+. Бо щоразу казала: не треба приїздити, можна дистанційно подати рапорт.

121-ша бригада стала першою в ТрО, яка опрацювала вже 800 електронних рапортів, поданих через Армія+ 

Вікторія першою розібралася з застосунком, провела десятки вебінарів, сама створювала рапорти, підносила телефони до камер і в прямому ефірі показувала: сюди тиснеш, тут пишеш.. Це була колосальна робота нижчого керівного складу, і вона дала свої плоди. Підозрюю, не тільки щоб попіклуватися про нас. Либонь, паперові рапорти їм теж допекли.

А тепер до функціоналу. На мою думку, зараз там є все, що треба: рапорти на відпустку, на грошову допомогу, переведення, довідка форми 5. Навіть навчання є — маєш хвилинку, можна підтягнути якісь знання. Курси, до речі, можна додавати нескінченно, бо війна швидко змінюється, а ми — цивільні у формі — не завжди встигаємо за цими змінами. Технології змінюють війну, то хай змінюють і людей й те, як ми працюємо.

Якщо помріяти, то я б додав ще один рапорт — "Прошу звільнити у зв’язку з демобілізацією після перемоги". Його ще немає. Але буде. Обов’язково.

Я медик. Моє головне завдання — рятувати життя. Але тепер я точно знаю: цифровізація теж рятує життя. Бо менше паперів — це більше часу бути там, де я потрібен найбільше.