Інвестори тікають з України: податковий експеримент Гетманцева коштує мільярдів

Поки влада рапортує про "реформи", реальна економіка кричить про біду. За перші два місяці 2025 року притік прямих іноземних інвестицій в Україну склав лише 351 мільйон доларів США. Це в 3,3 рази менше, ніж за той самий період 2024 року. Мінус 811 мільйонів доларів – і це не статистична похибка, а дзвінкий ляпас для економічної політики держави.

Що ж сталося? У проміжку між січнем-лютим 2024-го і початком 2025-го Верховна Рада, з подачі голови фінансового комітету Данила Гетманцева, ухвалила законопроєкт №11416-д. Під гаслами "податкової справедливості" було запроваджено нові правила оподаткування, які значно ускладнили ведення бізнесу в Україні. Особливо – для іноземних компаній, які вже не перший рік працюють в умовах війни, нестабільного ринку і непрогнозованої регуляторики.

Результат не змусив себе чекати: іноземний бізнес масово став на паузу, деякі гравці — вийшли з ринку зовсім. В Україні дедалі частіше лунає фраза: "ніхто не хоче бути общипаним гусаком" – тобто жертвою фіскального експерименту, де держава бачить у підприємцеві лише джерело доїльного ресурсу, а не партнера у відбудові країни.

Попри очевидний зв’язок між новими податковими правилами та зменшенням інвестицій, сам Данило Гетманцев продовжує заперечувати причинно-наслідкові зв’язки. У публічному просторі його риторика – незмінна: "боротьба з ухиленням", "справедлива система", "вирівнювання податкового поля". Але за цими красивими словами приховується неприваблива реальність: інвестори не бажають ризикувати в юрисдикції, де податкові правила можуть змінитися за одну ніч і де політики ігнорують економічну логіку.

Це вже не перший випадок, коли дії Комітету з питань фінансів прямо шкодять економіці. І щоразу – без жодної відповідальності. Чи зміниться щось цього разу? Сумнівно. Адже в умовах, коли політична доцільність домінує над економічним глуздом, фіскальний тиск видається за реформу, а відтік капіталу – за тимчасову турбулентність.

А тим часом держава, що прагне відновлення, залишається без грошей. Бо інвестиції – це не лише про цифри. Це про довіру. А вона – як і капітал – тікає туди, де стабільність і передбачуваність. І точно не туди, де тебе сприймають як гусака, якого можна общипати до кістки.