Куди зникла справа Вербицького?

На честь ексзаступника Генпрокурора Дмитра Вербицького саме час назвати "чорну діру". 11 місяців минуло з моменту відкриття кримінальної справи НАБУ проти нього. Відтоді ані підозри, ані запобіжного заходу, ані арешту активів. Ба більше, арешт не відбувся навіть після того, як подруга експрокурора переписала котедж у Конча-Заспі на власну матір вже після відкриття кримінального провадження НАБУ. Дивна лояльність, яка може пояснюватися лише особливим ставленням Семена Кривоноса до цієї справи.

Жодної інформації про хід розслідування теж немає. Вона просто зникла з радарів суспільства. НАБУ, яке зазвичай супроводжує слідчі дії гучною медіаактивністю, цього разу поводиться напрочуд тихо. Взагалі не комунікувало, та навіть відступило від практики ініціювання арешту активів з ознаками набуття в ході незаконного збагачення.

Як свідчать реєстри, арешту цих активів не відбулося навіть після того, як частина з них була переписана на інших осіб. І як це так?

Нагадаємо, ще 13 травня 2024 року видання "Радіо Свобода" з посиланням на САП повідомило, що НАБУ відкрило кримінальне провадження проти колишнього заступника генпрокурора Дмитра Вербицького.

Підставою для цього стало розслідування проєкту "Схеми", яке виявило активи Вербицького, не підтверджені офіційними доходами.

ЗМІ, які вважаються провладними, теж ніби забули про пана Вербицького. Спроби одного з не надто відомих видань дізнатися нові подробиці щодо перебігу розслідування наштовхнулися на відверте небажання правоохоронців ділитися навіть тією інформацією, яка жодним чином не порушує таємниці слідства. Зокрема, у Бюро відмовилися повідомляти номер кримінального провадження, хоча добре відомо, що зазвичай такі дані публікуються у відкритому доступі.

Повторюся, це доволі нетипово для Антикорупційного бюро. Як правило, слідчі НАБУ самі не приховують цієї інформації, навпаки – активно використовують її у своїй комунікації. Така закритість щодо цієї справи викликає обґрунтовані запитання щодо ефективності та неупередженості даного розслідування, особливо з огляду на те, що додатковим аргументом для результативності дій слідства були висновки моніторингу НАЗК, яке знайшло у Вербицького непідтверджені доходи на суму 29 млн грн.

Фактична відсутність коментарів з боку НАБУ дозволяє аргументовано припустити, що справа не рухається: обрання запобіжного заходу, оголошення підозри та передачі справи до суду досі не відбулося. І це знову-таки викликає запитання щодо результативності слідства. Доволі типовим явищем останніх років стало зволікання з розвитком справи, аби стік термін давності. Звичайно, це навряд чи робиться випадково.

Порівняємо цю справу з іншою – дуже схожою, в якій фігурує голова АМКУ Павло Кириленко. Як і у випадку Вербицького, йдеться про незаконне збагачення, традиційне для чиновників переоформлення майна на пов’язаних осіб тощо. Розслідування обох цих справ почалося з різницею у два місяці, але справа Кириленка у грудні 2024 року вже була завершена і передана до суду.

При цьому відбувся арешт майна родичів, і справа активно комунікувалася.

Погодьтеся, це дійсно схоже на уявний ідеальний стиль НАБУ. Бюро створювалося, аби зробити покаранням топ-чиновників за корупційні злочини швидким та показовим.

Натомість у кейсі Вербицького – жодних комунікацій, тим більше повідомлень про обшуки та арешти майна. Причому навіть після того, частина майна була переписана на нового власника.

Нагадаємо, що одним з ключових предметів детального розслідування журналістів "Схем" став будинок в елітному котеджному містечку Коник під Києвом, який був придбаний подругою Вербицького Христиною Ільницької за 2 млн гривень. При цьому ринкова вартість котеджів у цій локації становить близько 50 млн гривень.

Розслідування "Схем" показало, що Ільницька не могла придбати таку дорогу нерухомість (навіть за номінальні 2 мільйони), адже її сукупний дохід за 10 років склав трохи більше 360 тисяч гривень.

Цей будинок не був заарештований в межах провадження НАБУ. Більш того, згідно із записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон на відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта реєстр речових прав, арешт не відбувся навіть після того, як Христина Ільницька 29 травня 2024 року (тобто, через 16 днів після відкриття кримінального провадження) подарувала цей будинок власній матері – Скрипник Любові Яківни.

Існує думка, що, з огляду на відкрите кримінальне провадження та сумнівний спосіб набуття власності, а також через непідтверджене походження коштів, ця угода містить ознаки спроби ухилення від арешту правоохоронними органами в межах розслідування НАБУ.

При цьому варто зазначити, що поширеною практикою НАБУ у разі спроб переоформлення активів, що фігурують у кримінальному провадження, є арешт цих активів.

Так, наприклад, було у справі бізнесмена Олексія Біленького, який був обвинуваченим у справі про корупцію на залізниці, де дружина підприємця після відкриття справи подарувала доньці 10 земельних ділянок і 8 квартир. НАБУ тоді ініціювало арешт "подарованого" майна, а згодом Верховний Суд за позовом НАБУ визнав дарування фіктивним.

У справі ж Дмитра Вербицького НАБУ не дотримувалося такого підходу. Так само, згідно із вищезазначеними реєстрами, не був заарештований і будинок, що за документами належить бізнесмену Віктору Павільчу.

Як свідчить розслідування "Схем", 26 жовтня 2023 року пан Павільч видав племіннику Вербицького Євгенію довіреність на представництво інтересів, а вже наступного дня, 27 жовтня, Євгеній Вербицький оформив право власності на таунхаус разом із землею на ім’я Павільча.

Будинок Павільча не переписувався на інших осіб, мабуть, через те, що, на відміну від Ільницької, Павільч формально міг підтвердити придбання своїми доходами від підприємницької діяльності.

Який висновок? Останнім часом Національне антикорупційне бюро вже надто часто ставило свою репутацію під сумнів, співпрацюючи з владою за різними напрямками. Було б дуже гарно, аби НАБУ не ганьбило себе остаточно, і у справі ексзаступника генпрокурора Дмитра Вербицького дотримувалося своїх звичайних комунікаційних стандартів. Аби Бюро не приховувало суспільно важливу інформацію щодо даного розслідування, озвучило номер відповідного кримінального провадження та надало пояснення відсутності реакції на очевидні ознаки виведення активу з метою ухилення від майбутнього арешту та конфіскації. Бачу суспільний інтерес від того, аби розслідування цієї справи зрушило з мертвої точки.