Китайські військові, збільшення російських ударів та пастка перемир’я:Трампу час переглянути стратегію щодо війни в Україні

Новина про присутність китайських військових у війні проти України на боці росії викликала жвавий інтерес щодо посилення китайсько-російського альянсу. В Конгресі США ставили багато питань щодо фактів зростання співпраці у різних сферах, чи не активізувались після закриття проєктів USAID китайські пропозиції для громадянського суспільства. Ми почули великий запит щодо інформації, бо наші співрозмовники прагнули довести до Адміністрації Трампа і деяким республіканцям, що відтягнути рф від Китаю не можливо. Як сказав один конгресмен: це абсурд і дав нам “one pager” про вісь агресорів у відповідь на наше дослідження про досвід України в протидії вісі зла. 

Власне, виникає питання: а чи готові США до можливого прямого зіткнення із Китаєм і чи мають «guaranteed advantage»? Тож зараз важливо пояснювати, що Україна єдина у світі країна, яка має досвід протидії вісі зла, що націлилася на підрив могутності США і тому саме наш досвід є унікальним у світі й корисним для штатів.

Попри розповсюдження наративу, що Україна виснажена і не може далі вести війну, а тому й Трамп правий, що хоче її завершити, існують вагомі аргументи: Україна не лише вистояла і тримає фронт після появи корейських солдатів, але й тепер протистоїть вже китайським. Тому саме зараз необхідно збільшити військову допомогу, бо потенціал високий. Хоча гасла «Victory України» чи «поразка Росії» (не кажучи вже про деімперіалізацію, адже Росія зараз економічно ослаблена) не є популярними, під час виступу на UKRAINE Action SUMMIT, який зібрав 600 делегатів із 50 штатів, я намагалася переконати, що лише поразка Росії може стати шляхом до відновлення довіри США і стримування Китаю.

Президент Володимир Зеленський повідомив, що понад 150 китайських громадян зараз воюють у лавах російської армії. Багато з них були завербовані, де їм обіцяли високі зарплати та пільги. Але насправді вони зіткнулися з жорсткими умовами, відсутністю належного забезпечення та поганим ставленням з боку російських командирів.​

«Ми збираємо інформацію, вважаємо, що їх більше, набагато. По цих 155 – є паспортні дані, звідки вони, їх документи, вік, місця служби. Зрозуміла схема, як їх вербують. Одна зі схем – через соцмережі, зокрема Тік-Ток і інші китайські соціальні мережі, де росіяни розповсюджують рекламні ролики. Офіційний Пекін про це знає. Росіянами через китайські соцмережі розповсюджуються рекламні ролики про вербування. Не таємне вербування – це важливо. Може, є ще і таємне. Далі ці люди прибувають в Російську Федерацію, до Москви. Медичні обстеження 3-4 доби. 1-2 місяці – навчальні центри. Воюють вони на території України», – повідомив Зеленський.

Ці факти підкреслюють, що будь-які наївні підходи відокремити Росію від Китаю не реалістичні. Війна проти України давно перетворилася на інструмент геополітичного тиску, спрямованого проти США. У цій новій реальності саме Україна має стати ключовим стратегічним партнером Америки у протистоянні спільним загрозам.

Сьогодні ми бачимо як згуртувалися авторитарні країни. В такому випадку, Сполучені Штати більше не можуть дозволити собі залишатися осторонь або грати роль нейтрального медіатора. США мають чітко стати на бік України як держави, що стримує поширення диктатури.

У Конгресі вже чітко зазначили, що санкційний тиск на Росію триватиме. 14 квітня 2025 року представник Грег Мікс, провідний демократ у Комітеті з міжнародних справ Палати представників, представив законопроєкт «Акт підтримки України», який передбачає надання безпекової та відновлювальної допомоги Україні, а також запровадження жорстких санкцій проти Росії. Двопартійна коаліція в Конгресі закликала адміністрацію Трампа посилити санкції проти російської нафтової галузі, зокрема щодо компаній, які допомагають Кремлю обходити обмеження. Сенатори також запропонували законопроєкт, який дозволить конфіскувати заморожені російські активи на користь України, спрямовуючи кошти до спеціальних фондів для компенсації та підтримки.

І саме зараз вирішується не лише доля України, а й здатність демократичного світу протистояти коаліції диктатур. 

Що відбулося за 3 місяці президентства Трампа?

Політика Трампа щодо України – це хаотичні кроки з небезпечною готовністю грати за сценарієм Кремля, не усвідомлюючи до кінця пастки. Те, що відбулося за останні три місяці – це не поодинокі помилки. Складається враження, що Трамп або не розуміє масштабів загрози, або свідомо підхоплює наративи Кремля.

Як результат, протягом 3 місяців нової адміністрації:

• Інтенсивність російських ударів по Україні лише була посилена, в тому числі за допомогою іранської зброї та північнокорейських військових, чисельність яких очікується буде збільшена в 2025 році. 

• КНДР провела запуск балістичних та крилатих ракет, наближається до завершення літака дальнього радіолокаційного спостереження на базі російського ІЛ-76. 

• Китай не зменшив постачання компонентів та верстатів для виробництва зброї Росії. 

• Росія, Іран та Китай в березні 2025 року провели спільні морські навчання «Морський пояс безпеки-2025», у ході яких в відпрацьовували питання протидії наземним та повітряним БПЛА.

• Китай посилив когнітивну війну на союзників США демонструючи ненадійність США як альянсу та взамін пропонуючи «взаємовигідне співробітництво» з КНР.

Замість чіткої позиції ми чуємо компліменти на адресу диктатора. Замість підтримки України – тези, які напряму грають на руку Кремлю. 

Трамп пропонував встановлення 30-денного перемир'я у війні Росії проти України. Під час переговорів у Саудівській Аравії 11 березня Сполучені Штати озвучили ініціативу щодо можливості припинення вогню. Йшлося про повне припинення вогню для ракет, дронів і бомб, й по всій лінії фронту, включаючи Чорне море. Це звучало, як спроба досягти миру. 

У той самий час, коли говорять про перемир’я, понад 20 тисяч українських дітей залишаються викраденими та утримуються Росією. Їх депортують, русифікують і ізолюють від родин. Але про них навіть не захотіли згадувати, щоби «не заважати перемовинам».

Майже одразу стало зрозуміло, що російська сторона не має наміру дотримуватися своїх зобов'язань. 4 квітня Росія вдарила по Кривому Рогу балістичною ракетою з касетною частиною прямо по житловому кварталу. 13 квітня – дві балістичні ракети по Сумах. 18 квітня – 3 балістичних ракети з касетним боєприпасом вдарили по Харкову. Щонайменше 35 загиблих. І це лише за кілька днів після заяв Трампа про «просування до миру».

Потрібно утримати допомогу США якнайдовше 

Багато прихильників України відверто радили зробити все можливе для збереження критичних елементів підтримки США, які були частиною пакету на 61 млрд доларів, проголосованого рік тому. Адже військова допомога та доступ до розвідданих – це те, що США повинні продовжувати нам надавати. Водночас важливо максимально уникати публічної критики Трампа, адже вона може призвести до його переходу у роль не медіатора, а того, хто зупинить допомогу, пом’якшить санкції проти Росії і фактично стане на її бік.

Багато експертів налякані тим, що США рухаються до авторитаризму, і хаотичність кроків Трампа негативно впливає на самопочуття та добробут американців. Як сказав один з експертів: «Нам би не зробити США great again, а хоча б good again, як було до Трампа».

Що можна зробити:

1. Шукаємо можливості впливу на Штати. Українській владі, дипломатам, бізнесу та громадянському суспільству слід системно шукати точки входу до найближчого оточення Трампа. 

Наразі у Вашингтоні працювали щонайменше три українські делегації – військові, ветерани та міжнародники. Але без координації, без єдиної платформи «one voice», ми не нарощуємо ту ефективність та вплив на рішення, які потрібні, щоб скорегувати курс США і сприяти виробленню стратегії, замість гри навпомацки.

1. Якщо немає прямого доступу до Трампа та його оточення, то треба працювати через громадськість. Особливо, де сконцентрована найвища підтримка Трампа і перебуває ядро його електорату. 

Україна потребує чіткого плану. Цей план має базуватися на розумінні того, що Росія вже веде гібридну війну. Кремль активно просуває наративи, покликані дискредитувати Україну, зокрема, звинувачення українських сил у нібито тортурах на Курщині, намагаючись поставити нас на один рівень із російськими воєнними злочинами. Це класичний геббельсівський підхід – звинуватити жертву у власних злочинах.

Нам слід називати речі своїми іменами. Мир, нав’язаний на умовах агресора – це не мир, це капітуляція. А будь-яка «пауза», коли Україна продовжує щодня ховати цивільних та наших воїнів – це не дипломатія, а співучасть у злочині.

Потрібно проактивно діяти перед 8 травня, не дозволивши рф вкотре привласнити перемогу у Другій світовій над нацизмом. Треба нагадати світу, що війну розпочали саме Москва і Берлін – через пакт Молотова — Ріббентропа. І без українського внеску, а це мільйони жертв, перемоги над нацизмом не було б. І замість вшанування пам’яті жертв та роботи над тим, щоб це ніколи не сталося знову, рф із віссю зла почали третю світову війну.