Поганий і найгірший сценарії лежать на столі

Біда в тім, що пропаганда телемарафону і провладних лідерів думок та блогерів прирівняли перемовини до зради, пошук мирних рішень до капітуляції. Вони поставили знак дорівнює між Україною та Зеленським. Не підтримуєш дії Зеленського, критикуєш його, Єрмака, "слуг" значить ти "зрадник" і проти України. Підтримуєш пошук рішень для припинення війни - значить "агент Кремля".
Мені щиро жаль українців, які сприймали на віру слова Арестовича про 2-3 тижні, заяви Подоляка, що перемовин не буде, а буде ультиматум росії і вона його прийме, про каву в Криму. Мені жаль тих, хто вірив і не піддавав критиці в своїй голові заяви Буданова, що 2023 чи 2024 стануть переломними, про швидкий вихід на кордони 1991 року. Мені жаль співвітчизників, які втікали і продовжують втікати від реальності. Вона ж так чи інакше наздожене. Наздожене і дуже болісно прихлопне. І ось вона та сама реальність - на столі лежать поганий і найгірший сценарії.
Мирний план Трампа і економічна співпраця із США або ж найгірший - затяжна війна без будь-якої форми участі США: без допомоги, і розвідданих. Ще в листопаді 2023 року у своїй колонці для The Economist нині відставний головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний писав, що затяжна війна становить загрозу для нашої держави.
Спитаєте, а чому вибір між поганим та найгіршим сценаріями? Не перший рік намагаюся докричатися, аби суспільство краще придивилося до тих, кого собі обрало.
На чолі з ким перемагати зібралися? Із Зеленським, дипломатом-"ларьочником" Єрмаком, Кирилом Тимошенком, який просто так вирішив собі їздити позашляховиком, переданим Україні для гуманітарних потреб, "ригом" Татаровим. Із Резніковим-"яйця по 17 грн", чи тепер на його місці Умєровим, за яким тягнеться скандал з бракованими мінам. Корупція в нашому Міноборони - це найкращий союзник путіна. Бо ті, хто послаблюють армію - допомагають ворогу.
Верещук, Данілов, Безугла, Арахамія, Гетманцев, Стефанчук, а "слуги"-втікачі, які погоріли на хабарях, а тепер елітні "біженці" за кордоном. А "опзж" у Верховній Раді, яке в унісон голосує з тими ж "слугами". Коли я згадую і перелічую цих людей у мене відчуття, наче я їм лимон. Ви наївно думали, що ці люди ведуть нас до перемоги?
Мені вже набридає нагадувати про закриття ракетних програм у 2019-2021 роках, розмінування Півдня, гроші на дороги замість оборонки, призначення сексологинь послами замість фахових дипломатів, хамство іноземним партнерам.
Ми вистояли і стоїмо проти в рази крупнішого ворога не завдяки вищезгаданим людям , а всупереч. І не Байден, і не Трамп винні, що на столі не лежать хороші сценарії. Тому зараз чимало українців нагадують мені важкохворого пацієнта до якого прийшов лікар і якому хоче зробити операцію, щоб той жив далі. Так, лишаться шрами, так буде важко, але це дасть шанси жити. Але впертий пацієнт замість реального лікування обирає сильні дози знеболення. Знеболити і думати, що ніякої хвороби немає.
Поганий і найгірший сценарії все ще лежить на столі… Червона таблетка або синя.
Гарантії безпеки НЕ ДЛЯ УКРАЇНИ, а для себе? Чому цей аспект скидається з рахунку, коли він є основним?
Йому
насрнаплювати на Україну, на народ, на "кордони до 2014 року", на надра, Конституцію, закони, на свої обіцянки "країни його мрії", тощо. Насмілюсь сказати, що йому плювати також на своїх "5-6 ефективних менеджерів". Не просто наплювати...Він зрозумів, що "вєлосіпед "Україна"" остаточно зламаний, і за це прийдеться відповісти. А так він цього не хоче! А так він цього ссить! А відповідати прийдеться.
І він виторговує свою шкуру і благополуччя ПІСЛЯ СКАСУВАННЯ т.зв."воєнного стану".
Виторговує "безпеку" своїх статків-маєтків намародерених протягом перебування біля корита влади.
Бо його шкура відчуває, що нічого хорошого (м'яко кажучи) після війни його та наближених до нього, не очікує.
"Зашморгу" закритих кордонів, заборони зборів, зібрань, мітингів, цензури, "Зє- біломарафону", опозиційних партій раптом не стане.
В країні "трохи" е зброї у ненависного народу, який Верховний жид ненавидить сильніше ніж будь-хто. Ні про який "другий термін у владі" вже не йдеться. Тут би врятувати те, що встигне вивезти з країни !
Це як шестирічну істеричну дитинку посадити за кермо величезної фури - куди фура приїде?
В кювет...
Отуди і Україна майже вже приїхала.
І не треба українців у цьому сенсі жаліти - над своєю країною реготали... німецькою шльондрою обзивали - а у залі ги-ги-ги... От і догигикалися.
- Мудра сово, допоможи нам порадою. Все нас ображають, коти, лиси, пугачі. Що нам робити?
Сова подумала й каже:
- А ви станьте їжачками. В їжаків є голки, їх ніхто не ображає.
Миші зраділи й побігли додому. Але дорогою одна миша сказала:
- Як же ми станемо їжачками? - і всі побігли назад, щоби задати це питання мудрій сові.
Прибігши, вони спитали:
- Мудра сово, а як же ми станемо їжачками?
А сова їм відповідає:
- Хлопці, ви мені голову дурним не забивайте. Я мислю стратегічно!
Оце про "рецепти перемоги" Залужного, описані ним і цитовані вами вище.
"І отримати війну за 3-5 років." Логічно, щоб не отримати нову війну через 3-5 років потрібно не закінчувати поточну.
"Трохи пожити без ракетних обстрілів" . Поживи в Сумах,Харкові, Нікополі,Херсоні, а потім розкажеш наскільки ти не втомився і скільки разів "зригнеш" сидячи в підвалі по 20 годин на добу.
"Бути готовим стояти за своє навіть коли півсвіту проти нас" . Повністю з тобою згідний і готовий стояти виключно за своє: своє життя, здоров"я та членів родини, а за маєтки, бізнеси, землю олігархів та чиновників стояти не збираюсь поки вони спокійно живуть та насолоджуються життям за кордоном.
"Що насправді потрібно для збереження нашої країни". Зберегти людей, які потім будуть відбудовувати і захищати цю країну, мертвим території не потрібні.
І навідміну від купи волонтеро-блохєр-тиловиків-аналітиків- 4роківвійськослужовцівбезєдиноїподряпининанулі - які до цих пір намагаються демагогією ,гаслами та бравурним аля-патріотизмом переконати народ- який і так тягне , з останніх жил ,на собі весь тягар війни - що потрібно ще "мобілізуватися " , "перевестися на воєнні рейки " та донатити - але якось забуваючи про простих солдат ,що по кілька років в окопах , про керівні еліти ,про чиновників-слабовиків - які не несуть жодних важкостей війни - маючи на ній лише гешефти ...
Буде жорстока та важка реальність - перемир'я по лінії розмежування і втрата територій де факто ,а можливо навіть де-юре .
Але думати про стовпчики потрібно в останню чергу - думати потрібно про народ - про те щоб змінитися та провести реформи . Щоб покарати зло та корупцію. Так щоб людям захотілося жити в цій країні - а тим ,що за кордоном - повернутися . ...
А інакше - буде як казав Мадяр - після війни я виїду з цієї країни .