"Я шкодую не про те, що вчинив акт публічного СЗЧ, а що не зробив це раніше". Сергій Гнезділов розповів, як спробував зламати систему

Сергій Гнезділов, громадський активіст та військовослужбовець, 21 вересня 2024 року публічно заявив, що залишає свою військову частину, тобто йде у СЗЧ. Таким чином він намагався привернути увагу до проблем мобілізації та вимагав від влади чітких термінів служби. Після затримання слідчими ДБР, суду та звільнення від кримінальної відповідальності, Сергій повернувся в свою 56 ОМБр і продовжив службу. В новому відео Ukrainian Witness Гнезділов розповідає про причини масових випадків СЗЧ у війську і пояснює, чому він обрав такий спосіб комунікації з владою та суспільством.

Сергію Гнезділову 24 роки, у військо він пішов добровольцем в 2019 році. Народившись у містечку Вилкове, що на Одещині, знаходячись у проросійському середовищі, він прийняв рішення вступити у Національний університет "Львівська політехніка" на факультет журналістики. В студентські роки почав працювати у "Поклику сумління", інформаційному віснику Львівської регіональної історико-просвітницької організації "Меморіал". Гнезділов розповідає про ті часи: "Моє перше інтерв’ю було з академіком Юхновським. І під час цього інтерв’ю вперше в мене і виникла думка про те, що бути громадянином — це не просто мати паспорт, а це чимось постійно жертвувати. Це постійно щось стверджувати і щось робити для того, щоб ця країна відбулася". Саме тоді, говорячи з академіком про Героїв Крут, Сергій поставив собі питання, а що він не зробив в свої 19 років. Після цього було прийняте рішення взяти академвідпустку і піти у військо.

Головний меседж Сергія Гнезділова, який він намагається просунути останні два роки, що служити мають всі. "Я говорив про те, що нам треба змінювати в першу чергу мобілізаційну систему. Я говорив про те, що демобілізація неможлива, якщо ми не мобілізуємо заміну". Сергій наголошує на тому, що ми не можемо просто бусифіковувати людей, хоча й такі люди "нормально" служать. "Перший день він боїться, другий день він бере себе в руки, на третій день він каже, що сам прийшов. Тому бусифіковані можуть служити і будуть служити". Водночас із тим він вважає нашу мобілізаційну систему провальною, пояснюючи тим, "що спікери влади намагаються розповісти (суспільству), що хтось прийде в рекрутинговий центр і відвоює цю війну за людину, яка платить в тилу податки". Тобто він вважає, що помилки в комунікації влади є головною причиною провалу мобілізації в країні. "Ми йдемо на війну, бо розуміємо, що нас можуть знищити. І нам потрібно захищатись. Чи є це розуміння у влади, у суспільства, у нації, врешті-решт? Чи наша нація доросла до цього, що, на жаль, через наше географічне розташування, через нашого буйного сусіда, це наша не нова реальність? — задається питанням Гнезділов. - Це наша реальність, яку давно треба було усвідомити. Що єдиний наш шлях до успіху – це бути мілітарною демократією".

Гнезділов пояснює важливість встановлення строків служби для мобілізованих тим, що людина може звикнути до всього, коли має зазначені рамки. "Навіть якщо в умовному підрозділі погано, але тобі дали конкретику і сказали: три роки ти служиш у війську, і на три роки тебе міняє хтось. Хтось — це твій сусід. Бо воюватимуть всі", – так служити буде легше. Він також додає: "Ми говоримо зараз про досвід Ізраїлю, Південної Кореї, Тайваню. Коли нації зіштовхнулись з такою історією, як у нас, коли поруч якийсь злий тигр, який хоче тебе знищити абсолютно, і ти розумієш, що треба не просто мобілізувати або сказати "Ось, ви будете героями, шановний мільйон, давайте ви підете і нас всіх захистите". І ти розумієш, що маєш кожного свого громадянина поставити до строю. Кожного, хто взагалі здатний це зробити".

Сергій каже, що втратив на війні найкращі роки життя, які ніколи не повернеш. "Ти повністю втрачаєш визначеність чи можливість планувати своє подальше життя. І це провина держави, яка не може встановити терміни служби". Саме ця невизначеність і стає причиною більшості випадків СЗЧ у війську за його словами. Гнезділов наводить приклад свого побратима, який з ним разом приймав участь в багатьох боях на Донбасі, а потім сів на човен і переплив через Тису, щоб повернутися до дружини та двох дітей, до своєї професії. "Він герой чи зрадник? Бо у нас, зазвичай, дуже люблять чорно-білими марками розкидатись. Бо от він герой, воював. Втік — зрадник. Він той, хто добровільно прийшов у військо. Йому не дали ніякої визначеності". Себе ж Сергій не вважає героєм: "Я не хочу бути героєм в цій країні. Тут герої дуже погано закінчують. Давайте, все ж таки, я просто буду громадянином цієї країни і буду виконувати обов’язки і мати права... Система, де я герой або зрадник, мене не влаштовує. І мені вона не потрібна".

Стосовно СЗЧ в армії Гнезділов стверджує, що за оцінками різних людей спочатку говорили про 10-15 тисяч випадків, потім непомітно стали називатися 50-80 тисяч, а зараз іноді звучить і 300 тисяч. Ситуація набуває масового характеру, але влада продовжує акцентувати увагу суспільства зовсім на інших речах. "Мене не покидає відчуття абсолютної профанації з приводу того, що відбувається в Верховній Раді" - каже військовий, і наводить приклад законопроєкту про дозвіл розстрілу дезертирів, який просувала Мар’яна Безугла на початку повномасштабки, і який був відкликаний через обурення військовослужбовців. З іншого боку, позитивним прикладом стало прийняття у вересні 2024 року законопроєкту про декриміналізацію СЗЧ та дезертирства для тих військових, які здійснили його вперше.

Причиною свого СЗЧ Гнезділов називає те, що він протягом двох років не міг привернути увагу до проблеми мобілізації. "На той момент, на вересень місяць, мене почуто не було, тому я обрав такий спосіб комунікації". До того ж, перед тим у Сергія виникла проблема зі здоров’ям, яка потребувала термінової операції, і він зіштовхнувся із всіма особливостями проходження ВЛК. Гнезділов стверджує, що саме після ВЛК в Павлограді багато хто йде у СЗЧ, що ставлення до військових там ганебне.

"Я, насправді, шкодую не про те, що я вчинив акт публічного СЗЧ, акт самоспалення по факту, а про те, що я не зробив це раніше... Треба було це все ж таки на більш холодну голову обдумати і зробити краще", - розмірковує зараз військовий. - "Змінювати систему — це завжди вступати з нею в певний конфлікт. Я, звісно ж, сподівався, що буде аналіз і обговорення проблеми". Але Гнезділов вважає, що влада задіяла багато інструментів в соціальних мережах, щоб дискредитувати його протест і спотворити ідею. Закінчення історії зі своїм публічним СЗЧ Сергій не може назвати ні поразкою, ні перемогою. "Поразкою, напевно, було б, якби Гнезділова закрили на 12 років, а вся ця опозиція кричала б, що ось, дивіться, у нас є ще один політичний в’язень". Підводячи висновки, Гнезділов каже: "Проблема в тому, що держава не готова визнати дві речі: перша, що війна завтра не закінчиться і вона може тривати дуже-дуже довго, а друга — що всі громадяни мають обов’язок служити".