Кейс детектива Слоневського: антикорупційна система вирощує недоторканих?

Очевидно, попри пристойне грошове утримання, працювати в Національному антикорупційному бюро України не зовсім комфортно. Бо як ще можна пояснити бажання піти звідти на іншу роботу, нехай навіть з меншим доходом?

Нещодавно Вища кваліфікаційна комісія суддів оприлюднила список осіб, які звернулися для участі у доборі та для переведення до місцевого суду. Серед них - 66 осіб, які вказали, що працюють детективами або старшими детективами НАБУ.

Проаналізувавши штатний розпис антикорупційного відомства на 2025 рік ми нарахували 421 посаду детективів. Тож якщо навіть припустити, що всі вони заповнені (хоча такого на практиці ніколи не буває), виходить, що майже кожен шостий розслідувач хоче змінити напрям своєї діяльності і піти працювати суддею.

Зрозуміло, що юристи сприймають почесну посаду судді як вінець професії. Але ж не на стільки, аби жертвувати для цього доходами сімʼї!? Річ у тім, що середня зарплата судді загального суду першої інстанції не більша, а іноді й менша, ніж офіційний дохід детектива НАБУ.

Так за даними Державної судової адміністрації, які презентувалися на Раді суддів України, середній розмір суддівської винагороди суддів за 2024 рік у місцевих загальних судах становив 107,8 тис. грн. в місяць.

В той же час, "голий" посадовий оклад детектива у цьому ж році був встановлений на рівні 69 тис. грн (старшого детектива - 79,9 тис.). На нього згідно із ст. 23 Закону про НАБУ нараховуються відсотки доплат, зокрема:

• за вислугу років: від 15 до 80% посадового окладу;
• за науковий ступінь: 15% для кандидатів наук і 20% для докторів наук;
• за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці: 5% або 10%.

Також проводяться доплати за спеціальне звання та ранг державного службовця.

З урахуванням цих доплат, загальний розмір заробітної плати детективів НАБУ може бути значно вищим за базовий посадовий оклад.

Наприклад, старший детектив Третього Головного підрозділу детективів Маркіян Слоневський (№7234 у списку осіб, бажаючих стати суддею), згідно поданої ним декларації отримав від НАБУ у 2024 році 1.448.921 гривень грошового забезпечення. Якщо цю суму поділити на 12 місяців, виходить що його зарплата десь 120,7 тис. А це майже на 13 тис. менше середньої винагороди пересічного судді.

Зрозуміло, що коли опановуєш нові сфери, можна пожити за рахунок накопиченого жирку (Слоневський задекларував лише власної готівкової валюти на суму більше 40 тис. доларів). Але це не повинно тривати довго. Має існувати план зростання: як карʼєрного, так і фінансового.

Перше, що тут спадає на думку, - це перспектива вдалого поєднання набутого антикорупційного досвіду з корупційними можливостями суддівської посади. Звісно, для цього необхідно мати гнучкі моральні рамки, водночас пройти тест на доброчесність.

Оскільки М. Слоневський подався на суддю, свої шанси він сприймає оптимістично. Попри темну криптовалютну історію та "російський слід". Тож, можна лише здогадуватись про рівень професіоналізму "майбутнього" судді…

Адже детектив був власником десятків криптогаманців. У медіа повідомлялося, що у 2021 році він мав 28 криптогаманців. У 2022-му колекція поповнилася ще двома. А в наступному році детектив позбувся майже всіх, залишивши лише один.

Але історія з ними дуже мутна. Бо трансакції за частиною гаманців взагалі не здійснювалися (були так звані порожні адреси). Одну з адрес знайшли у декларації іншого суб’єкта декларування, а деякі — взагалі не існували. Також щодо різних задекларованих видів криптовалют іноді зазначалася одна публічна адреса (що неможливо технічно). І, крім іншого, було знайдено кілька посилань, на яких зазначена детективом адреса фігурувала як депозитна та могла використовуватися для пожертвувань та шахрайства. При цьому коли трансакцій за гаманцями не проводилося, субʼєкт декларування показав дохід від продажу криптовалюти. І навпаки, коли зникли всі гаманці, доходу чомусь не виявилося.

В останньому звітному році посадовець також задекларував гаманець на Binance на суму лише 82236 грн. Дата його набуття - 31.12.2024. Доходів від продажу криптовалют не вказується.

Крім цього, детектива звинувачували у звʼязках з власниками російських компаній. Так, у 2021-2023 роках Слоневський задекларував 139 000 гривень, 164 650 гривень та 37 850 грн доходу як повернення боргу та процентів від Владислава Іскендерова. Однак, як свідчать отримані НАЗК матеріали, у жодній з декларацій за попередній період детектив НАБУ не зазначив у розділі "Грошові активи" інформації про передачу цих коштів такому боржнику. А у декларації̈ за 2021 та 2022 роки Слоневський не вніс дані про позичені Іскендерову $8000 та 37850 грн.

Цей чоловік був власником ТОВ "Онікс Груп", яке зареєстроване за російським законодавством вело бізнес у Бєлгороді (Російська Федерація). І за відкритими даними це підприємство виконувало державні замовлення для країни-агресора навіть після повномасштабного вторгнення на територію України. Однак коли про факти звʼязків детектива НАБУ та російського бізнесмена повідомили Національне агентство з питань запобігання корупції, той раптово вирішив припинити діяльність підприємства.

Тож як при такому бекграунді можна розраховувати на підтвердження доброчесності кандидатом у судді? Насправді це цілком реально. Бо фільтри якщо і працюють, то дуже вибірково.

Так, виявлені у деклараціях Слоневського недостовірні та неповні відомості, навіть "приправлені" докладними роз’ясненнями і посиланнями на нормативні документи, не справили враження на НАЗК. Наше повідомлення про корупцію і прохання провести повну перевірку декларацій детектива отримало відмову. Можливо тому, що голова НАЗК Віктор Павлущик до призначення на цю посаду у лютому 2024 року також досить тривалий час працював детективом НАБУ, а Артем Ситник, що був на посаді заступника голови НАЗК, тривалий час очолював НАБУ. Антикорупційна вертикаль замкнулася сама на собі і не хоче помічати реальних проблем.

І навіть якщо Державне бюро розслідувань чи Службу безпеки через суд змусять відкрити кримінальне провадження, ці правоохоронні органи навряд візьмуться розслідувати справу проти колег.

А про ефективність існуючого порядку добору суддів та діяльності відповідальних за це органів яскраво свідчить кейс екс-голови реформованого Верховного Суду Всеволода Князєва та викриту тим самим НАБУ "масштабну корупцію у ВС".

Отже, історія Маркіяна Слоневського — це симптом глибокої хвороби держави. Втеча з НАБУ у "нове життя" судді — це не про кар’єрний розвиток, а радше про пошук зон комфорту й недоторканності. І справа не лише в ньому. Адже антикорупційні інституції перестали бути механізмом очищення влади — вони дедалі більше нагадують інкубатори особистих кар’єр, де боротьба з корупцією перетворилася на фікцію.