Заслужене місце в історії

Чи є у вас розуміння, що відбувається щодня?
Ми створили дрони, які в морі топлять ворожі кораблі. А при спробі їх знищити відстрілюються кулеметами та збивають літаки бортовими ракетами.
Цього не просто ніхто ніколи не робив. Цього навіть ніхто не описував, не планував, не розробляв в доктринах.
Це поле бою третього тисячоліття. Воно докорінно змінює взагалі уявлення про бойові дії, і співставно з попередніми революціями в військовій справі. Мушкет проти меча, гармата проти замку, кулемет проти рушниці.
Виживші в черговому вимиранні дітки будуть грати в стратегії, де черговою епохою буде "Розробити дрони".
І все це народжується в тому самому "гаражному ВПК", про яке так зневажливо ригають деякі фахівці по ніхуя. Яке є незбагненним та непоборним для противника.
Де величезні НДІ, які це придумують? Де лабораторії? Де полігони випробовувань? Де грандіозні промислові комплекси, в яких все це клєпають? Де навчальні центри, які випускають фахівців і мало не щодня проводять перекваліфікацію згідно нових засобів? Звідки береться, в решті решт, ця величезна номенклатура засобів?!
Нічого немає. Все заліплено повним туманом війни, роззосереджено, диверсифіковано, сегментовано та гібридизовано.
Нічого бомбити. Нікого підкупити.
А що попереду? Нейросєті? Генномодифіковані паразити? Лазери з космосу? Нейропсихологіче програмування полонених?
А що може ворог? Найняти пару безумців на замовні вбивства?
Нічого не лишається, окрім як від безсилля лупити по житловим кварталам навмання і гнати, гнати, гнати натовпи гнилозубих дегенератів вперед. Аби вбити ще одного, ще двох, ще трьох захисників ціною сотен життів і мільйонів доларів.
Перетворити "ярость благородную" на купівлю жебраків та зеків, красти, сратись, стрілятись але помститись хоч якось за люте приниження від нації "хліборобів", яка раптово реалізувала їх же прислів'я "пошли за шерстью да вернулись стрижены".
Друга світова війна залишила такий слід в культурі людства, що в більшості книг, ігор та фільмів в формі Вермахту зображувався безжальний та екзистенційний ворог. Його можна було боятись, ненавидіти, але розуміти ідеологію, мотивацію, інколи - співчувати і ототожнюватись.
Як би не закінчилась Третя світова, в формі збройних сил росії буде зображуватись екзистенційний гнилозубий довбойоб.
Заслужене місце в історії.
За роки незалежності повністю знищені і залишки закатані у асфальт зеленими ворюгами.
Нічого немає. Все заліплено повним туманом війни.
Все заліплено не туманом війни - все заліплено зеленим лайном.
Як у старій пісні - зелена мета на всіх одна - накрасти побільше і здриснути подалі.
Ворог може вкрасти, скопіювати і зробити нехай трохи гірше і кільткамісячним запізненням, але у кількосях в десятки, а може й сотні раз більших за наші. Привіт гаражним збирачам і відсутності єдиної системи виробництва.
А от у нас зробити хоч яку небудь, нехай срану і не дуже точну, але далекобіну і незбиваєму балістичну ракету - кішка тонка. Чи може просто воно непотрібно?
"Аби вбити ще одного, ще двох, ще трьох захисників ціною сотен життів і мільйонів доларів. " Ну а це нагадує якесь знецінення наших втрат чи маеіпуляцію, бо втрати ворога не можуть бути настільки більшими, щоб прямо їх гинули сотні, а наших один, два чи три.
Після прочитання всього посту склалось відчуття, наче подивився сюжет телемарафону зразка приблизно літа-осені
2022 року, де тільки й розповідали про тупих
чмобіків, що вміють лише здихати сотнями. Загальне враження, що текст написаний за лекалами єдиних новин, де ворог завжди тупий і у нього все погано, а ми такі няшні і в нас все класно.
Гаражний впк то звісно добре, але замінити повноцінне ракетобудування він всеодно не здатний - на відміну від ворога, у якого є і НДІ, і полігони, і випробування, і грандіозні комплекси, і потім воно періодично прилітає по нашій енергетиці, об'єктах, шикуваннях, а не лише "навмання" по кварталах, як думає автор (чи хоче, щоб інші так думали).
Антошка повоювати хоч зміг? Чи так в "муніціпальній варті" і підхарчовується?