Чи стане Ердоган посередником у війні між Україною та Росією?

Черговий допис Трампа, тепер вже про залучення Реджепа Тайїпа Ердогана до посередництва у війні між Україною та Росією. Ідея не нова: Туреччина вже має досвід посередництва, зокрема в укладенні зернової угоди 2022 року, а Ердоган неодноразово пропонував свої послуги як медіатор, позиціонуючи Туреччину як нейтрального гравця, що підтримує відносини і з Києвом, і з Москвою.
Чи варто серйозно до цього ставитися?
Моя думка, що це просто риторика. Трамп любить гучні заяви, які привертають увагу, але часто за ними немає конкретики чи реального плану. Назвати Ердогана посередником — ефектний хід, що вписується в його стиль "миротворця", але без чітких домовленостей і механізмів це виглядає як спроба показати активність, а не реальний крок до миру. До того ж, його команда вже показує суперечливі сигнали: від "швидкого миру" до "це не буде легко". Скоріш за все, це гра на публіку, щоб підкреслити контраст із попередньою адміністрацією.
Трамп, називаючи Ердогана посередником, не пропонує нічого, що могло б зацікавити Туреччину чи компенсувати її зусилля в посередництві, особливо коли Анкара вже перевантажена близькосхідними проблемами. Без конкретних стимулів — наприклад, підтримки в сирійському питанні або завершенню війни в Газі, економічних бонусів — Ердоган навряд чи кине всі ресурси на українсько-російський трек. До того ж, Трамп не згадує, як вирішувати конфлікти інтересів Туреччини з Росією (як-от у Сирії чи Лівії), що робить його заяву ще більш абстрактною.
Отже, заява виглядає як порожній жест, бо не враховує реальних пріоритетів Туреччини.
Ні - не стане, з однієї простої причини. Кваліфікований посередник - той, хто не отримує ніякого зиску з посередництва. Якщо хтось влазить у посередники тільки для того, щоб для себе якісь плюшки знайти - завжди буде крутити дупою на ту чи іншу сторону. А оскільки Туреччина ще член НАТО - Ердоган ніяк не може бути кваліфікованим посередником - бо плюшки він хоче отримати від рашистів при тому не розісратися із НАТО - штанці тріснуть на дупі.
Порівняйте з Туреччиною.
Верх стратегічного мислення американців - це вирощування ріпи та гра в сєку з червоношкірими.
Саме про це, до речі, і пише ідеолог американських технофашистів Кертіс Ярвін, пропонуючи біореактор як найкращий вихід для переважної більшості населення країни. У Туреччині таких філософів немає.
"З самого початку потрібно було з Ердоганом мати справу
без сша!!!!!!!!!!!!" - коментуйте, якщо підтримуєте. З проекцією аргументації на існування України. Ближче до арифметики, далі від біореакторів і
вічних двигунів