8 травня. Чи можлива українська історія Другої світової?

Нинішня війна, крім всього іншого, має "потопити" велику масу радянсько-російських наративів Другої світової. В той же час, росіяни будуть пробувати потопити нинішню війну в наративах Другої світової. І для нас, це одна з найбільших гуманітарних битв майбутнього
1. Останні два десятиліття ми пишемо амбівалентну історію України. Історію в якій ми пробуємо примирити непримиренні наративи. Найкращий приклад Хмельницький. Він герой і зрадник. Спроба відійти від чорно-білої концепції - це крамола і маргінес для науковця. В кращому випадку ми дозволяємо собі маленькі реверанси. Це не проблема. Це хвороба росту і дорослішання. Головне цю фазу пройти.
2. Друга світова і її історія мислиться в цій же пастці- парадигмі. Ми або за глорифікацію бандерівців або за продовження радянського наративу про те, який вклад зробили українці в другій світовій війні.
3. Але зараз, як би це дивно не звучало, нам, можливо, не так важливий єдиний наратив. Справа в тому, що нам катастрофічно не вистачає правдивого фактажу. Саме об цей фактаж розібʼються з часом обидві нинішні концепції. Точніше, не розібʼються, а перетворяться на щось нове.
4. Чому я говорю про правдивий фактаж? Справа в тому, що ми знаходимося під тиском радянсько- російської міфологеми про народну війну підкріплену десятиліттями пошуків науковців, сотнями книг і фільмів. У нас, умовно кажучи, на сотню російських документальних і не дуже сторінок є пʼять-шість наших. Плюс є амбівалентний наратив в суспільстві, яке тільки завдяки нинішній війні почало толерувати червоно-чорні прапори на південному сході.Але ще раз повторюся: нам катастрофічно не вистачає фактажу і узагальнень. Ми 40 років говоримо про сталінізм, але у нас досі немає жодної вагомої монографії "Україна і Сталін". І це лише один із прикладів.
5. Вище, я вже говорив про амбівалентність нашого історичного наративу. Але є ще одна проблема: ми пишемо не українську історію з її плюсами і мінусами, а переважно (повторюся, переважно) пробуємо писати наратив, який спростовує російську версію подій. Простіше кажучи, ми самі себе заганяємо в прокрустове ложе, замість того, щоб ширше подивитися на процеси. Якщо ми пишемо про Хмельницького, то за малими винятками ми боїмося говорити про те, що посювстання було вигідне, а може й інспіроване Портою. Якщо ми говоримо про модних нині 60-ків, то нам потрібен італійський автор, щоб вказати на банальний факт: частина цього руху виросла з Комсомолу. І в цьому немає нічого поганого. Це не принижує ні Хмельницького, ні Чорновола. І, більше, того, це не ламає національний міф. Це робить цей самий міф сильнішим. Бо він перестає бути пласким. І він не розбивається об правду, як міф про 28 памфілівців.
6. Головна проблема в тому, що на державному рівні немає замовлення (боюся розуміння) важливості цієї роботи. На рівні університетів, боюся, є страх братися за цю тему. Без держзамовлення це не полетить.
7. А тепер про майбутнє. Нинішня війна, крім всього іншого, має "потопити" велику масу радянсько-російських наративів Другої світової. В той же час, росіяни будуть пробувати потопити нинішню війну в наративах Другої світової. Вони докладуть масу зусиль для того, щоб це потоплення відбулося і в нас. Коли ми нарешті задумаємося про нашу історію Другої світової, її не можна розглядати у відриві від визвольних змагань початку 20 століття (починаючи з революції 1905 року, яка у нас незаслужено забута) і від нинішньої війни.
Дуже сподіваюся, що хтось захоче це почути
Усі, як у курятнику - намагаються насрати на нижнього, клюнути ближнього і скинути верхнього - щоби самим задєлаться головним...
І війна у Польщі та Франції була різна.
Для кожної держави існує власна офіційна історіографія WW2 де-факто та де-юре.
Мабуть тому для українців різних історій WW2 існує багато.
Зокрема, СРСР юридично припинив стан війни з Німеччиною лише 21 січня 1955 року відповідним Указом президії Верховної Ради СРСР, хоча, для радянського народу війна з Німеччиною закінчилася 9 травня 1945 року.
З іншими державами - союзницями гітлерівської Німеччини стан війни юридично припинено значно раніше. 10 лютого 1947 в Парижі відбулося підписання системи мирних угод, зокрема з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією, Фінляндією, де переможці WW2 визначили нові, післявоєнні кордони цих держав.
А 90% наших істориків - це історики партії, які перефарбувалися з червоно-жовтого на червоно-чорне, щоби лишитися біля корита. Над їхніми безумними витворами в світі, як правило, сміються.
Ну а щоб потрафити інфантилам, то треба написати таке: трипільці прилетіли з Нібіру 100,000 років тому і вже тоді перемогли Гітлера, який насправді був євреєм з Хабад-Любавич. 300,000 переглядів гарантовано.
Пройшло 32 роки. Купа цікавих книжок вийшло. А Ви усе в якійсь макулатурі порпаєтесь.
чи, сьогодні хайп саме на другій?
україна повинна мати свою історію з кожного періоду існування.
з литовського князівства і з речі посполитої, із кацапської імперії, і з сересера!!!
сувору правдиву історію! зі всіма нашими героїчними та трагічними періодами.
не таку як повість временних літ, написану хер знає ким, хер знає коли і переписану на угоду московським царям!
Джерело: https://censor.net/ua/b3545053
Або хоча б дивіться канал братів Капранових, Неаполітичні; читайте Грицака, Алфьорова, Джемса Мейса, О. Палія, або хоча б сина Толочко, забув як ім"я.
Тобто це перше що прийшло на пам"ять.
але "офіційна історія ДСВ" виглядає не те що "пласкою", вона виглядає "лінійною", є багато фактів які можуть зробити її зміст "нелінійним" в майбутньому (чи *********)
наприклад, на 1941 рік тільки три країни "континентальної Європи" не підтримували вермахт : Греція, Югославія та Швейцарія - всі решта або брали участь в військовій економіці Німеччини або їхні добровольці йшли в "хрестовий похід проти комунізму " (чого так ніколи й не зробили переможці в ДСВ)
наприклад, якби Едвард VIII не відмовився від трону Британії, то міг би заключити мир з Німеччиною ще в 1939 році, і тоді ссср зникнув би років так на 40 раніше - але перспективи України були б приблизно такими ж як і зараз
наприклад, єдиний зміст ідеології арійства був в тому щоб забрати індію в Британії, інших причин запровадження цієї ідеології не було
наприклад, весь генштаб вермахту відмовляв манштейна від бліцкрігу у Франції, а роммель та канаріс потім очолили анти-гітлерівське повстання, після чого роммелю довелося застрілитися - а до того роммель воював за колонії в Африці, бо це й було головною метою гітлера
наприклад якби сталін не планував вдарити в спину гітлеру, щоб встановити "комуністичний інтернаціонал" (тобто "русскій мір") у всій Європі, то гітлер виконував би мирну угоду з ссср (принаймі певний час), воюючи з Британією за колонії в Африці та Азії
наприклад, план Маршала був потрібний для того щоб запобігти обранню комуністичних урядів (тобто агентів "русского міру") в ФРН, Франції, Італії та Бельгії
і так далі
А Бох його знає ! ******** України тоді не було. Так само як і РФ не було, але вони взяли себе у нащадки СРСР відкрито. Тому задають свої інтереси.
українські вояки в складі красной армії воювали "за побєду комунізма во всьом мірє", тобто не за свою мету а "за обгортку русского міра"
місце України в історії ДСВ з'явилось після агресії росії в 2014 році, як би дивно це не звучало : виявляється росія і тоді, і зараз, вела колоніальну війну проти України (УПА)
Погоджуюсь з тим, що, мабуть, об"єктивно будемо оцінювати масові явища минулого тільки після кардинального відокремлення від впливу РФ.
Історіографія вивчає історичні події на землях конкретної країни, або регіону, або континенту, або всіє поверхні цієї планети. 👽
Ви можете заперечити наявність пам"ятника Хмельницькому у Києві ? З булавою !
Його хто встановив ? Кучма ?
Ще раз. Б. Хмельницький це політичний і військовий діяч минулого на землях ******** України.
Блін, Розберіться чим займається наука "історіографія", чи наука "історія".
Істо́рія (від https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0 дав.-гр. ἱστορία - оповідь, переказ про відоме, досліджене минулеhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F#cite_note-1 [1]) або діє́писhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F#cite_note-2 [2]https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F#cite_note-3 [3] - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0 наука, що вивчає минуле https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.
Інтерпретація минулих історичних подій - це не до мене.
Пам"ятник Хмельницькому у Києві вказує в сторону Москви (буквально) не рукою, а булавою !!!
Ви намагаєтесь на рівному місці заперечити стан речей, який тоді існував.
Про це написано багато істор. робіт та журнал. розслідувань.
Не має сенсу тут це доказувати.
Найперше що приходить на пам"ять - твори В. Суворова (Резуна). Там усе по поличках розкладене.
До речі, саме з питання позиції Сталіна у політичн. системі СРСР і Ком. партії.
Якщо Ви це ігноруєте, то явний пробіл у знаннях про реалії життя у СРСР за більшовиків ... йой ... так там же іншої партії і не було ...
Тригерить Ваше постійне бажання порівняти схожі назви посад тоді і зараз. Що свідчить про тотальне нерозуміння природи різних політичних устроїв.
просто ... сенсу немає ...