Книжковий Форум: роздуми про військову літературу та збереження пам’яті

VII Форум закінчився – підготовка до VIII форуму розпочалася! Стародавній і вічно прекрасний Львів подарував багато зустрічей і ще більше думок.

Як не крути, але нам потрібні такі майданчики для спілкування. Між собою – а також з іншими учасниками літературного процесу. Книжки не існують самі по собі, вони створюються заради того, щоб повідомити світові щось важливе, достойне збереження у скарбниці пам’яті людства. Факти та їх аналіз, описи певних дій та їх оцінка з погляду нововідкритих даних, емоції та способи їх проживання, методи приборкання негатива та масштабування позитивного досвіду людства під час подолання певних обставин – все це складає нашу колективну пам’ять і впливає на наше подальше існування у цьому світі.

Хто має право писати книжки? На моє переконання – всі. Кожен, хто отримав певний досвід, може, та навіть зобов’язаний поділитися ним з іншими членами суспільства. Інша справа, чи хоче суспільство сприймати та аналізувати цей досвід. У час критичних переломів історії, травмуючих подій та важкого вибору – такі описи стають не просто потрібними, але й життєво необхідними. Завжди краще «прожити» певні ситуації на прикладі інших, ніж переживати їх на собі чи на своїх рідних. Проза і поезія військовослужбовців та цивільних, яких обпалила війна, щедро дарують цей шанс кожному, хто бажає зрозуміти, що відбувається, як проти цього боротися і як потім з цим жити.

Звісно ж, ніхто не дає готових рішень, кожен з нас шукає їх самотужки, відповідно до своїх навичок, вмінь, рис характеру та попереднього досвіду. Але певні алгоритми напрацювати можна, аналізуючи кейси тих, хто особисто пройшов через це.

На VII Форумі військових письменників були не лише автори-військовослужбовці. Дружини і матері полеглих Героїв поділилися власним баченням подій, які ми, військові, знаємо з "окопного" погляду. Вони розповідали про наших побратимів те, що знають лише вони: яким він був у дитинстві та юності, як формувався його характер, які події життя вигартували в ньому той характер, який дозволив потім стати на бій за своїх рідних та близьких, безстрашно рятувати своїх побратимів, здійснювати вчинки, неможливі для звичайної людини. Хоча – чому неможливі? Вони й були звичайними: так само обнімали дружин, бавили дітей, ходили з друзями на рибалку, бігали до школи вулицями своїх сіл чи міст… Звичайні люди – які змушені були адаптуватися до незвичайних загроз, виявляючи в собі сили та вміння, про які часто і самі не здогадувалися…

З огляду на те, як змінюється з часом наше сприйняття поточних подій, дуже важливою стає роль тих, хто об’єднає спогади військових і цивільних, надасть майданчик для того, щоб голоси і тих, і інших були почуті суспільством. Ще донедавна цю функцію виконували освітні заклади. Зараз, коли через постійні обстріли в багатьох містах стало неможливо організувати нормальний (звичний) навчальний процес, функцію патріотичного, а краще сказати – морально-етичного виховання перебрали на себе бібліотеки. Епізодичні заходи із залученням військовослужбовців та членів родин Героїв стали продовженням системної роботи з відродження у співгромадян історичної пам’яті, ознайомлення з ключовими подіями сучасної та давньої історії нашого народу. Хотілося б від імені всіх Збройних Сил висловити вдячність їм за цю неймовірно важливу роботу, спрямовану як на дітей і молодь, так і на дорослого читача, який теж потребує правди про свою країну та себе самого в ній.

На завершення Форуму буде сказано багато гарних слів, виголошено безліч розумних промов. Але головне вже відбулося: Форум живе, пульсує, дихає, дає поштовх до творчості тим, хто бажає записати для нащадків те, що їм відкрилося під час війни, - і спонукає суспільство до колективного осмислення цього досвіду. Щось добре з цього обов’язково буде. Головне, щоб було кому це осмислювати, адже справедливо кажуть: історію пишуть переможці.

А тим часом учасники ретельно занотовують все, що вони пережили, відчули, зрозуміли. Через рік буде новий Форум – і на ньому будуть представлені нові розповіді та ідеї, нові вірші і книжки…

Переглянути статистику

Просування допису

Усі реакції:

94Людмила Охріменко, Лариса Харчук та ще 92