Нові вміння

Рівень схибленості процесу, який чомусь прийнято називати "мирними переговорами" (хоча ніхто ні з ким переговорів не веде, а сторони обмінюються важливими і неважливими повідомленнями в режимі монологу, причому декотрі з них слухають тільки себе), зашкалює й демонструє, на що перетворилася світова політика.
Далі те саме буде по всій планеті, від Тайваню до Близького Сходу, від Гренландії до Африки. Нам буде легше (якщо виживемо), бо ми раніше за всіх в це вступили, тож будемо усім проводити тренінги, коли в них буде перший шок. Світова політика постмодерну є чимось середнім між конкурсом капітанів КВН та стрічкою Твіттера, з обстрілами фронту й тилу на задньому плані в якості тла. Щось тут коментувати неможливо, бо поки коментуєш, хтось іще щось іще ляпнув, і тебе просять прокоментувати тепер оце нове.
Частина повідомлень спрямована на цільову авдиторію в розмірі 1 особи (в сподіванні, що вона відкладе клюшку), інші повідомлення є просто білим шумом, коли треба щось сказати, бо не можна мовчати, а сказати нема чого. В попередні епохи такого не було, бо переговори відбувалися за зачиненими дверима, а народ читав за підсумками комюніке (нагадаю, це слово означає "те, що ми хочемо вам повідомити", а не те, що було насправді) в газеті "Правда". Переговори про життя і смерть в прямому ефірі в реальному часі можуть винести не тільки лише всі.
Тож нам тепер треба розвинути нові вміння. В старі часи потрібно було вміння читати між скупими рядками комюніке й прозрівати справжні події, тобто на основі обмеженої й спотвореної інформації відновлювати повну й правдиву. Тепер нам потрібне протилежне вміння: фільтрувати величезні обсяги базару й віджимати звідти корисну інформацію, тобто з інформаційного шквалу, де переважає білий шум та свідома деза, виловлювати суть і правду. Варто навчатися вже, бо далі буде складніше.
- це спалах Ентропії мертвих хвиль,
- удар на виклик людства через ШІ
торкнутись променя Всевидячого Ока
вього лиш на мізЕрну мить,
вхопити з безкінечного потоку
тієї Інформації про Все
вітрило знань Буття, що розділяє
в минуле і на майбутнє Час.
От Вісь такі ресурси має, тому кайфує, керуючи цим хаосом.
Світовий порядок, як і будь-яка складна система, базується на встановлених системних принципах - як кажуть, правилах гри. До недавна основні принципи, покладені у світовий порядок, базувалися на повазі до міжнародного права, яке встановлювалося шляхом дипломатичних переговорів. Функціонували міжнародні органи: ООН, СОТ, МАГАТЕ, ВОЗ, ЮНІСЕФ і низка інших. Після низки кровопролитних війн 20-го сторіччя силові методи "вирішення" проблем були табу. Ядерна зброя була надійним інструментом стримування тих окремих країін і політикиів, які намагалися вдаватися до насилля у міжнародній політиці. Змагання були тільки у сфері економіки.
Але.
Сьогодні ситуація стрімко змінюється. Заклики "зламати систему" призвели до того, що основним принципом міжнародної політики стає "право сильного". Хто сильніший - той і керує. А ядерна зброя перетворилася із зброї стримування у зброю шантажу, міждержавного рекету і інстументу підсилення насилля.
В системі, де креує право сильного у сенсі насилля, навіть така задрипана країна, як КНДР стає світовим гравцем. А уся міжнародна політика, до якої ми звикли, зникає - натомість її місце зайняли гра м'язів, бряцання зброєю і хаотизація - кожен стає сам за себе, усі судомно озброюються, ніхто нікому не довіряє.
І до чого це призведе? Без варіантів - до планетарного срачу, великої ядерної війни.
Наші політики походять від номенклатури СССР. Вони ще там навчились свою дезу нав'язувати як правду. Тому не так вже й просто виловлювати правду і про неї сказати.
Цей "інформаційний шквал" здатні обробити лише відповідно навчені штучні нейронні мережі, а не людські, біологічні. Отже, Україні до оборонного ресурсу потрібно додати ще і власні ресурси інтелектуальних агентів LLM для "виловлювання суті та правди", бо ніякі живі експерти чи аналітики з розвʼязанням цих задач самостійно вже не впораються.
Наприклад, для початку, необхідно відмовитись від прогляду телебачення взагалі.
Там "новини" несуть продажні журналюги - говорячі голови олігархів - власників каналів. І через них олігархи вдовблюють нам за кого голосувати. Телевізори - зомбоящики.
З інтернетом теж не все в порядку, але більше вибору.