А̶н̶т̶и̶корупційні перегони екс-прокурора Вербицького

1 травня у сумнозвісному Печерському суді Києва мало відбутися засідання у резонансній справі екс-заступника генерального прокурора Дмитра Вербицького проти Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Однак судді у Всесвітній День Праці вирішили не працювати. Слухання було раптово відкладено без пояснення причин. Сам Вербицький до суду не з'явився. Його адвокат послався на відсутність дозволу від клієнта давати коментарі пресі. Такий поворот подій став черговим епізодом у заплутаних і дивно синхронізованих "антикорупційних перегонах", в яких беруть участь відразу два держоргани – НАБУ і НАЗК.

Хтось назвав би це збігом, хтось – тактичною затримкою. Але для тих, хто спостерігає за цією історією не перший місяць, перенесення засідання виглядає як чіткий сигнал: система, як і раніше, дбайливо оберігає своїх. Особливо якщо ти знаєш, з ким випити кави в потрібному кабінеті.

НАБУ і НАЗК: хто дістанеться першим?

Складається враження, що НАБУ і НАЗК влаштували свого роду марафон по Вербицькому. Формально обидва органи ініціювали справи, проте на фінішній прямій НАЗК, схоже, виривається вперед. Саме воно першим офіційно констатувало ознаки незаконного збагачення Вербицького на 29 мільйонів гривень, вказавши на невідповідність доходів і придбаних активів, включаючи елітну нерухомість у Києві, Одесі та Туреччині, а також автомобілі преміум-класу.

НАБУ ж діє з підозрілою млявістю. Неодноразово доводилось чути, що долею Вербицького дуже переймається Юлія Тимошенко, з якою Вербицького пов’язують партійні відносини. Таке політичне "кришування" може пояснити пасивність антикорупційного бюро, незважаючи на наявність матеріалів, зібраних НАЗК і журналістами-розслідувачами.

Тим часом НАЗК продовжує наступ: нещодавно агентство розібрало декларацію Вербицького за 2023 рік і виявило ознаки ще одного порушення – надання недостовірних даних і приховування активів. Таким чином, обидві справи – і по суті, і за формою – ініційовані НАЗК. Саме цей орган, а не НАБУ, поки що тримає темп і демонструє системну роботу.

Корупційне досьє: крок за кроком

Навесні 2024 року журналістські розслідування вперше заговорили про підозрілі придбання – елітну нерухомість, оформлену на близьких до Вербицького осіб. Серед об'єктів – будинок у Конику під Києвом, одеська вілла і квартира на середземноморському узбережжі Туреччини. Влітку того ж року НАЗК офіційно заявило про ознаки незаконного збагачення на суму в 29 мільйонів гривень. Незабаром НАБУ відкрило кримінальне провадження.

Паралельно розпочалося службове розслідування в прокуратурі. Незважаючи на спроби генпрокурора Андрія Костіна відтягнути звільнення соратника, суспільний резонанс виявився сильнішим. До осені 2024 року Вербицький залишає посаду, а потім – і самі органи прокуратури. Але не систему.

Восени 2024 року він подає позов проти НАЗК про захист честі та гідності, а у квітні 2025 року агентство публікує повний аудит його декларації. І ось 1 травня суд мав розставити крапки над і, але замість цього маємо загадкові три крапки...

Порт Одеса, Анталія і Lexus на трьох

Активи, що фігурують у розслідуваннях, варіюються від нерухомості в котеджному селищі Коник і будинку в Одесі до квартири в Анталії на березі Середземного моря. Автомобілі – LEXUS ES, NX і PORSCHE MACAN – записані на його супутницю життя, але оплачені, ймовірно, з однієї кишені. За даними НАЗК, активи були придбані через пов'язаних осіб – і, можливо, через схеми, задіяні ще за часів роботи Вербицького в Одеській прокуратурі, де його кар'єра перетиналася з керівником НАБУ Семеном Кривоносом.

Нині Вербицький скромно очолює районний осередок партії "Батьківщина" в Хаджибейському районі Одеси і вимушено займається публічною благодійністю. Офіційно – щоб "бути ближче до людей". Неофіційно – щоб відмити репутацію. Парадоксально, але ні НАБУ, ні прокуратура не цікавляться джерелом цих "гуманітарних потоків". Хоча це міг би бути прекрасний привід запитати, з якої саме валізи турецької нерухомості вони доставлені.

В Одесі – тепло, а в Києві імітація

Історія Дмитра Вербицького – це не про перемогу над корупцією, а про перемогу корупції над здоровим глуздом. Один орган (НАЗК) чесно копає, інший (НАБУ) – демонструє тактичний відступ. Поки одні оформляють доводи, інші займаються імітацією бурхливої діяльності.

Мені особисто дивно за цим спостерігати, бо я був свідком старту обох цих установ. Всі пам’ятають провальний старт декларування НАЗК і потужний старт НАБУ. Але, схоже, ситуація змінилась.

Антикорупційна вертикаль вкотре показала, що може бути прямою – але тільки на папері. Насправді ж навіть гучні кейси розсипаються під гнітом потрібних зав’язків і старих знайомств. Поки Київ перекладає справи з полиці на полицю, на одеських узбережжях тихо відпочивають ті, кого мала зупинити система.

Судове засідання 1 травня мало стати поворотним моментом, але, як часто буває у справах високопоставлених корупціонерів, все раптом відкладається. Без пояснень. Без участі обвинуваченого. Без відповіді на головне питання: скільки ще ми будемо платити за "антикорупційні перегони?". А в забігу НАЗК і НАБУ поки лідирує політична корупція.