Пастка

"....Більшість дописів там перетворюються на емоційні, риторичні"

А Вы хотите приказать людям как и о чем им писать в блоге ? ))) Так напишите соответствующую инструкцию или примите закон в Раде ))). Вы не коммунист, случайно ?

Не в критику censor.net як ресурсу загалом, але розділ "Блоги" викликає все більше розчарування. Більшість дописів там перетворюються на емоційні, риторичні "висери", вибачте за прямоту, в стилі "тримаймось", "потрібно діяти", "мусимо вистояти", "необхідно перемогти". Це постійна констатація очевидного, змішана з пафосом і патріотичними закликами. Але ключова проблема - відсутність конкретики. Немає чіткого бачення, конструктивних пропозицій, алгоритмів дій чи хоча б намагання вийти за межі емоційного пориву.

Беремо, наприклад, ситуацію, описану в блозі за посиланням. Так, російська сторона веде передбачувану гру: пропонує псевдопереговори, знову висуває "гуманітарні питання", залучає ті самі кадри з "Стамбулу-1", сигналізує напрямок на СНД - усе це очевидні сигнали, що мета не в досягненні миру, а в його імітації.
Але ж тоді питання: що з цим робити? Як цьому протидіяти? Яка стратегія має бути в нашої сторони на таких переговорах - чи варто взагалі брати участь, чи, навпаки, необхідно створити паралельний процес? Що з інформаційним супроводом? Як пояснити нашим партнерам, що "Стамбул-2" - це лише чергова спроба вивести конфлікт у маніпулятивну площину?
Жодної відповіді. А це критично. Бо читач не просто хоче "зрозуміти емоцію". Він хоче розібратись, що відбувається і що робити далі. Без цього такі публікації - лише інфошум. Навіть якщо автори мають добрі наміри, без конкретних висновків і дій це все звучить як пісня без музики: наче правильна, але нічого не чіпляє, не мотивує, не веде вперед.

Цілком погоджуюсь. Більш того, це давно дратує. Оскільки все це - волання в порожнечу.