Перемир’я не буде!

Ніякого перемир’я не буде. Крапка. Але що ми чуємо щодня? «Трамп те сказав, Трамп се сказав…»
І кожен його пук — вибачте, твіт — аналізується під мікроскопом, ніби це послання з Олімпу. Шукають «приховані сенси», будують прогнози, що ось-ось він натисне магічну кнопку і зупинить війну.
Та годі вже! У нього незбагненна, огидна любов до хуйла. Так, він іноді робить крок назад, мовляв, «я не такий», а потім — ой, лихо! — знову облизує кремлівську дупу, ніби там медом намазано.
І це — президент найпотужнішої країни світу?!Сором і ганьба. Хлопчик на побігеньках у диктатора з ядерним комплексом неповноцінності.
Правда в тому, що ситуація у нього — як у самого хуйла. Поки в середині країни не станеться грандіозна катастрофа — нічого не зміниться.
У Трампа рейтинг повзе до дна. Його політика, окрім міграційної і то з натяжкою, не має підтримки — ні в Штатах, ні тим паче у світі. Величезний розрив між схваленням і несхваленням серед американців на користь несхвалення.
Але до вибуху ще далеко. Тож його любов до кремлівського карлика залишається в силі. Міцна, як той дурман, яким труїли Навального. Республіканці старої школи вже підготували жорсткий санкційний пакет — прямо з духом Рейгана. Але без згоди цього червоного блазня — не пройде.
А тим часом хуйло, прикрившись північнокорейськими рабами, закопує в землю тисячі своїх задля одного-єдиного кілометра фронту. Ціна — нечувана. Здобутки — мізер.
Та підтримка малахольного із Білого дому надихає. Дає надію, що ще не все втрачено для диктатури.
І поки це так, ми щодня чуємо казки від ждунів миру. Вони цитують «хароших рускіх», які, як виявляється, теж мріють про нашу капітуляцію — тільки ввічливо і пошепки, так, щоб ніхто не здогадався.
Мабуть, кожна притомна людина хоче миру. Бо тільки упирі й ідіоти мріють про війну. Але постійні сквиління, що мир ось-ось настане - вони розслабляють, отупляють, і врешті розкладають націю.
Не ведіться. До миру ще далеко.
Посмійтеся трохи. Бо сміх з ворогів і мудаків — це зброя, якої вони бояться не менше від ракет ЗСУ.
Завжди відзначаю розумних блогерів (так само і долбойобів, щоб вони повиздихали)
Луканов - чи не один з перших в моєму позитивному списку.
І цей пост - черговий привід сказати колегам-юзерам "А от Луканов - подивіться, наскільки він правий!"
Блін, і паралельне зауваження: всі розумні думки генерують т.зв. "порохоботи". А слово "чомусь" в цьому зауважені - зайве.