Надра в обмін на розвиток

Подія, яка претендує на статус головної для країни не лише цього року, а й за всю історію американсько-українських відносин - угоду щодо рідкісноземельних металів між урядом США та України після довгих перемовин було підписано 30 квітня 2025 року та ратифіковано.

Угода під назвою «СРМ-US-UA» - це точно не типова комерційна угода - у ній занадто багато «води», нехарактерної для такого роду договорів. Разом з тим, цей договір не є типовим для стандартних міжнародних договорів про дружбу і партнерство між країнами, тому що в його основі - цілком певні товари. Цю угоду не можна вважати правовим базисом спільної системи безпеки: там немає того, що притаманне договорам про безпеку.

Угода СРМ-US-UA - це правовий, інституційний гібрид між двома країнами, кожна з яких бачить у ній те, що хоче. Вона поєднує різні уявлення, вимоги та проєкції майбутнього урядів двох країн і може стати основою стратегічного партнерства між США та Україною в найрізноманітніших сферах: від енергетики та видобувної промисловості до безпеки. Але цей потенціал сам себе не реалізує, необхідно виконати величезну роботу насамперед українській стороні.

Для американської сторони дана угода - це документальне підтвердження попиту на рідкоземельні метали, на декитаїзацію ланцюжків пропозиції цих критично важливих компонентів сучасного виробництва різних видів товарів. Якщо в Україні є те, що потрібно США для своїх стратегічних цілей, для зміцнення безпеки, для створення повного циклу виробництва сучасних товарів у рамках країн Вісі Добра і чесноти Свободи, тоді за цю нішу потрібно чіплятися обома руками.

Та чи є в Америки те, що потрібно Україні?

Стратегічне партнерство двох країн було б подарунком долі для нашої країни, але його потрібно заслужити. Для цього необхідно стати своїм для американських політичних, економічних еліт. Серед обох партій США, Україна має сприйматися, як своя прозахідна, вільна, тобто одного поля ягода. Поки що цього немає, бо останні 30 років українські політичні, економічні, номенклатурно-силові еліти займалися не вибудовуванням стратегічного партнерства з потужними, ресурсними, авторитетними країнами, структурами та організаціями, а радше вирішували свої шкурні, вузьковідомчі питання. Вони не були готові до повноцінного партнерства, до надання доступу іноземному капіталу до багатих ресурсів України.

 https://www.ilibertyinstitute.org/articles/nadra-v-obmin-na-rozvytok?fbclid=IwY2xjawKaXxBleHRuA2FlbQIxMQBicmlkETFvVEtodU1Yb0JZQVA0ZGRQAR7mbl8GWbHDGsXDgfndO2nqfBAGWAeWyE0_dWVQ12Yov8h0uywOjeHupgRUew_aem_wgi4l0joM3c_FS_esRBQmw