Досвід Африки у захисті ресурсних інтересів корисний Україні
В останні 5-10 років спостерігається антизахідний демарш африканських країн у вигляді протекціоністської торговельно-інвестиційної політики, що дозволило їм зберегти суверенітет над власними критичними ресурсами, розвивати переробні потужності з вищою доданою вартістю або переглянути на свою користь цінові параметри сировинних контрактів.
Нижченаведені приклади демонструють цей повчальний тренд:
Гана ввела обмеження на експорт золотої руди, надала пріоритет вітчизняним інвесторам при викупі місцевої шахти, що перебувала у власності американської Newmont Corporation, збудувала власний збагачувальний завод з потужністю 400 кг чистого золота на рік, заставила іноземних інвесторів 20% отриманого з руди золота продавати за фіксованою ціною Національному банку Гани.
Крім того, уряд Гани заборонив експорт алюмінієвих бокситів, залізної і літієвої руди, а також збудував власні потужності по збагаченню марганцевої руди.
Нігер пригрозив Франції як найбільшому імпортеру обмеженнями на експорт уранової руди для потреб французьких АЕС. Звісно, ніхто не дозволив Ніамею збудувати власні потужності по збагаченню урану, але завдяки цьому демаршу йому таки вдалося переглянути контракти і суттєво підвищити ціну на цю критичну сировину.
Крім того, Нігер ввів заборону на експорт ряду інших сировинних товарів, допоки експортні ціни не досягли рівня котирувань на міжнародних біржах.
Габон і Мозамбік ввели ембарго на вивіз деревини, посприявши формуванню вітчизняної деревообробної, меблевої і паперової промисловості.
Уганда запровадила заборону на експорт сировинної сільськогосподарської продукції, зокрема кави і чаю, організувавши повний цикл виробництва, пакування і високомаржевого експорту готових продуктів з цієї сировини.
Кот д’Івуар як один з найбільших світових місць вирощування какао ввів обмеження на експорт какао-бобів, налагодивши місцеве виробництво і експорт готового шоколаду.
Гвінея ввела обмеження на експорт багатьох харчових продуктів, які визначають продовольчу безпеку країни, передусім рису, маїсу і ямсу, запобігши регулярним спалахам голоду в країні. Крім того, відома своїми світовими запасами алюмінієвих бокситів, Гвінея заставила міжнародні гірничорудні компанії більше інвестувати в місцеве збагачення, переробку і виробництво готової продукції з цього металу.
Намібія обмежила експорту руди літію, ДРК – міді і кобальту, Зімбабве – хрому, сприяючи розвитку місцевої переробки.
Ботсвані вдалося переглянути контракт з найбільшою у світі алмазодобувною компанією De Beers, отримавши ліпші умови і збільшення власного алмазного фонду.
Перелічені випадки є непоодинокими і вказують на високий рівень координації поміж африканськими країнами з метою забезпечення сильної переговорної позиції супроти західних держав та міжнародних компаній.
Африканський Союз розробляє Стратегію зелених мінералів. ДРК і Замбія домовилися створити спеціальні економічні зони для спільного виробництва електрокарів і акумуляторних батарей.
Тим часом ЕС в 2023 році ухвалив законодавство про критичні сировинні матеріали і готовий надавати африканським країнам певні преференції, щоб не втратити ці важливі ринки.
У проаналізованих матеріалах не міститься інформації про те, наскільки вищезгадані протекціоністські заходи кореспондуються з правилами СОТ і чи постраждалі контрагенти ініціювали судові позови проти африканських держав. Невідомо також, чи африканські країни діють настільки ж сміливо і рішуче проти китайських компаній або російського втручання, як вони це роблять проти західного впливу. Так чи інакше очевидно, що битва за критичні сировинні матеріали чорного континенту буде довгою і жорстокою.
Для України ці кейси корисні передусім в контексті наших взаємовідносин із західними державами та інвесторами, які через політику френд-шорингу прагнуть отримати доступ до наших важливих ресурсів (гірничорудних, енергетичних, продовольчих), а також у світлі офіційної політики України по нарощуванню переробної промисловости і збільшення у виробництві частки продукції з високою доданою вартістю.
Джерела:
Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України
з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки
